У кінотеатрі Київ відбулося закриття Чілдрен кінофесту

Другий щорічний міжнародний кінофестиваль, що став справжнім святом для дітей, 7 червня добіг свого завершення.

Чілдрен Кінофест – щорічний міжнародний фестиваль мистецтва кіно для дітей та підлітків. В цьому році події фестивалю об’єднали 14 міст, де глядачі проголосували за найкращий фільм конкурсної програми. Центром фестивалю став столичний кінотеатр Київ. У міжнародному конкурсі фестивалю були представлені сім фільмів з різних країн (Норвегія, Бельгія, Нідерланди, Данія, ПАР, Велика Британія, Німеччина, Ірландія, Франція та Люксембург). Спеціальною подією Чілдрен Кінофесту стала ретроспектива фільмів маестро німої комедії Бастера Кітона.

На церемонії закриття Чілдрен кінофесту в Києві глядачі мали змогу насолодитися Шоу Жоржа Мельєса. Колекція фільмів французького режисера, який 125 років тому вигадав перші в світі спецефекти, вражає і сьогодні. Стрічки початку століття містять таємничі зникнення, неймовірні фокуси і захоплюючі ілюзії.

Шоу демонстрували нащадки режисера, вони ж і вручили призи переможцям конкурсу аматорських фільмів Зніми, як Мельєс! Правнучка Жоржа Мельєса Марі-Елен Леріссі та його праправнук, музикант Лоран Леріссі, стали активними учасниками фестивалю. Це не перший їх досвід роботи з дітьми, адже Шоу Жоржа Мельєса подорожує багатьма країнами. Марі-Елен поділилася враженнями від співпраці із юними кінематографістами: мовляв, працювати з дітьми страшенно цікаво, проте від них занадто багато галасу. До речі, в нашій країні правнучка великого режисера вже влаштовувала подібні заходи. За її словами, вона дійсно полюбила Україну і, звісно, приїжджатиме ще.

Організатори фестивалю залишились небайдужими до ситуації у країні: значна частина безкоштовних фестивальних квитків розповсюджувалася серед сімей переселенців зі східних регіонів і Криму, сиріт та дітей з обмеженими можливостями.

Не залишилися осторонь кіносвята і українські аніматори. У рамках фестивалю студія Укранімафільм представила добірку кращої вітчизняної анімації – від класики, на якій виросло не одне покоління дітей (Капітошка, Як Петрик П’яточкін слоників рахував), до новітніх робіт, представлених на міжнародних фестивалях.