Нова частина популярного фільму жахів “Крик” подарує моменти напруги, сміху та побачення із улюбленими персонажами. Але чи здатна вона сама назватися культовою?

У Вудсборо знов неспокійно: на підлітків нападає той самий маніяк, що й 25 років тому. Та ж маска, той же чорний плащ, і – той самий сюжет? Ніби й так, але щось іде не за сценарієм. І дуже скоро у героїв виникає версія про те, що загадковий вбивця розігрує риквел – тобто повернення до оригіналу зі знайомими аналогіями та персонажами, але вільною трактовкою того, кого саме можна вбивати. Такий піджанр дозволяє творцям повернути на екран Нів Кемпбелл, Кортні Кокс та Девіда Аркетта.

Взагалі основою сюжету нового фільму стає фільм оригінальний, тож тим, хто не був знайомий із першоджерелом і не був його фанатом, багато чого залишиться незрозумілим. Тим же, хто добре пам’ятає перший “Крик”, можливо, буде цікаво оцінити таку спробу інтерпретації.

Ефект страху у стрічці досягається за рахунок клаустрофобної операторської роботи. Окремим приводом наганяти жаху виступають американські будинки, ідеально спроектовані для нападу кілерів. Дійсно вражає здатність героїв продовжувати діяти після кількох вочевидь смертельних пострілів чи ударів ножем: у новій частині межі дозволеної крововтрати перевищують будь-які допустимі межі навіть у рамках художнього світу слешерів.

Загалом сюжет, перенасичений пасхалками, виглядає так, ніби Нолан на відпочинку зрежисував “Початок” у всесвіті “Крику” – проте не дуже й старався.

Після фіналу можемо зробити висновок: схильність до довгих моралізаторських балачок – головна перешкода на шляху до реалізації кілерських амбіцій. Відверто комедійна кінцівка слугує певною розрадою після стресу попередніх кривавих сцен, проте одночасно й руйнує цілісність враження від історії.

Врешті-решт вичерпність голлівудських ідей, що її хотіли вишукано обіграти творці нового “Крику”, призвела до ефектного, проте все ж таки вторинного фільму.

Трейлер фільму “Крик”: