18 червня в Одесі завершився один з наймасштабніших кінофестивалів України. За результатами глядацького голосування володарем Гран-прі став турецький фільм Мустанг режисерки Деніз Гамза Ергювен. А в категоріях Кращий український повнометражний фільм і Кращий фільм Міжнародної конкурсної програми за версією журі переможцем стала драматична історія Єви Нейман – Пісня пісень.
“Мені і всій знімальній групі фільму важливе визнання саме в цьому місті. Мені дуже подобається пам’ятник Дюка в Одесі, і я ще навіть не встигла подумати, що тепер він буде стояти у мене вдома”, – подякувала за нагороду переможниця.
Пісня пісень заснована на оповіданнях Шолом-Алейхема. Історія кохання вийшла надзвичайно поетичною та живописною, проте не зовсім кінематографічною. Хоча сама 41-річна Єва Нейман стверджує, що жодної української поетичності у фільм не закладала. Але довгі статичні або з ледь помітним рухом камери кадри, в яких люди стоять поряд з квітучими деревами або під дощем, так чи інакше відсилають нас до тієї самої поетичності. Дії – у голлівудському розумінні – у Пісні пісень взагалі немає. Натомість герої повільно пересуваються у декораціях, а на фоні закадровий текст розповідає щось знову ж таки поетичне.
Проте перенасиченість закадрового тексту призводить до того, що сенс сказаного часом втрачається. Монотонні слова дублюються не менш монотонною дією у кадрі; персонажі рухаються автоматично; простір, у якому вони діють, є цілком театральним – здебільшого зйомка ведеться статично на загальному плані. Витримати таку динаміку (а, точніше, її відсутність) без справжньої закоханості у подібний жанр досить важко. Розрадою ж для любителів живопису стане операторська робота Рімвідаса Лейпуса, який, безсумнівно, орієнтувався на фламандських художників.
Якби не знати, що до сценарію фільму причетний Шолом-Алейхем, про це і не можна було би здогадатися. Історія закоханих у Пісні пісень – класична, вона могла би статися будь-де у будь-який час. Обираючи Піснь пісень для перегляду, стрічку Нейман безсумнівно обере той, хто цікавиться новинками українського кіно та хоче скласти про фільм власну думку (тим паче, після двох нагород на ОМКФ).
Чому саме Пісня пісень стала переможцем аж у двох номінаціях? Неможливо не відзначити: фільми цьогорічного фестивалю не відрізнялися особливим оптимізмом. Розпочалося усе конкурсною стрічкою про масові самогубства Брідженд; продовжилося кривавою гала-прем’єрою Видалити з друзів та хоч і фантастичним, проте дещо жорстоким Лобстером. І Фестиваль Фестивалів приховував у собі мерців, повішених на деревах та розчленованих у туалеті малюків… З огляду на це Пісня пісень дійсно виявилась однією з найоптимістичніших і теплих картин у програмі ОМКФ.
В категорії ж “Найнапруженіший момент фестивалю” з серйозним відривом від суперників у фінал вийшов майстер-клас зірки західної режисури Даррена Аронофскі. Людей, що зажадали послухати талановитого сценариста і режисера, виявилося набагато більше, аніж місць у Синьому залі кінотеатру “Родіна”. Уже за півгодини після початку майстер-класу сердеги, що не потрапили у зал, все ще з надією штурмували волонтерів, прохаючи впустити хоча би на сходи або й на підлогу, але дарма: на підлозі довелося сидіти навіть іншим учасникам конкурсної програми. Самого Даррена на ОМКФ нагородили Золотим Дюком за внесок у кіномистецтво. Висловлюючи подяку, Аронофскі сказав, що купить на узбережжі будинок і буде давати у ньому вечірки наступні сорок років; наостанок додав, що пишається тим, що має українське коріння (його пращури – з Києва та з Одеси).
Наприкінці церемонії нагородження виступила президент фестивалю Вікторія Тігіпко: “Дуже приємно відзначати жіночий тренд не тільки серед заявок, а й серед переможців кінофестивалю – дві жінки-режисерки отримали по дві нагороди. Цього року аудиторія ОМКФ перевищила 120 000 глядачів, що на 15 000 більше, ніж у 2014-у. Одеса – як магніт, це місто не відпускає. І ми переконалися у цьому на прикладі наших гостей – Майкла Наймана, Тьєррі Фремо і Даррена Аронофскі, які всі як один ледве знайшли в собі сили попрощатися з Одесою”.
Стали відомі і дати наступного, сьомого Одеського Міжнародного кінофестивалю: він відбудеться з 15 по 23 липня 2016-о року.
Одеський академічний театр музичної комедії – головний майданчик проведення фестивалю:
Готель Брістоль – місце, де прихильники могли чатувати на своїх кумирів:
Даррен Аронофскі, що своєю присутністю на ОМКФ викликав справжній аншлаг:
