У новій стрічці «Кендімен» популярні останнім часом жахи, криваві вбивства та постаті загадкових маніяків набули спроби поєднатися із соціально-гуманітарним контекстом.

Історія кінематографічного Кендімена тягнеться із 1992 року, коли на екрани вийшла стрічка про дослідницю урбаністичних легенд Гелен, що зацікавилася культурним надбанням негритянського кварталу Чикаго Кабріні-Грін. Це місце із соціальним житлом для вихідців з африканського континенту могло б бути просто кримінальним районом – проте кажуть, якщо подивитися в дзеркало і п’ять разів покликати Кендімена, то з’явиться кровожерливий чоловік із гаком замість руки, а вісниками його будуть бджоли, він укусів яких колись загинув безневинний чорний хлопець, що мав нахабність покохати білу дівчину…

Так само як і герой оригінальної легенди, протагоніст нового «Кендімена» – художник (Ях’я Абдул-Матін), що бореться за місце під сонцем у висококонкурентному середовищі сучасних митців. Коли його полишає натхнення, він раптово натрапляє на стару урбаністичну казку-страшилку, і вирішує перенести її на полотно. Не сприймаючи її всерйоз, він безтурботно повторює ім’я маніяка п’ять разів, і тут починається найцікавіше…

Та чи достатньо цікаве, аби безроздільно втримати увагу глядача? «Кендімен» – стрічка досить естетична, з цікавими операторськими та звуковими рішеннями, і деякі сцени можна дивитися просто заради візуального задоволення. Але чи викликає вона страх? Радше ні. Сам персонаж Кендімена є в чомусь кумедним, і як би безжально він не розправлявся зі своїми жертвами, мурашок на шкірі він не викликає. Крім того, стрічка насичена дивними і недоречними другорядними персонажами і сценами, що відволікають на себе увагу і забирають екранний час, проте не несуть жодного сенсового чи бодай емоційного навантаження.

Намагання пов’язати страшилку із соціально важливим аспектом дискримінації, феномену гетто та расової справедливості – дуже цікавий та плідний ґрунт, але у цій стрічці на ньому нічого не проросло. Історія занадто розфокусована, затягнута, їй бракує лаконічності та цілісності. Врешті-решт, з «Кендімена» не вийшло ані гарного соціального трилеру, ані пристойного фільму жахів.

Трейлер фільму “Кендімен”:

Кадри з фільму “Кендімен”: