Пасторальне життя кролика Петрика та його пухнастих і не тільки друзів під загрозою: світова слава, що чекає на їхню хазяйку Беату, може коштувати їм затишку власного дому.

На самому початку історії у розміреному плині життя ферми стаються зміни: Беата (Роуз Бірн) і пан Григір (Донал Глісон) тепер чоловік і дружина. І якщо невеличкі труднощі і щоденні сварки через городину є лише частиною колориту заміського життя, то скоро над компанією звірів – і їхніми хазяями – нависне нова загроза. Книжка Беати про кролика привертає увагу великого видавництва. Для цих людей найважливіше – заробити гроші за будь-яку ціну; навіть якщо з кролика Петрика потрібно буде зробити поганця.

Як і в першій частині, один зовнішній вигляд тваринок здатен змусити закохатися в це кіно з першого погляду. Бездоганна графіка, добре пропрацьовані емоції звірів, дотепність їхньої поведінки – все сходиться у гармонійній мелодії у супроводі голосу вуличного співака-білки, який волає пісні Green Day…

Карколомні пригоди у сільській місцевості цього разу доповняться пригодами у місті і знайомством із новими персонажами: суворими міськими мешканцями, що спробують заманити Петрика у свою банду. Непроста спецоперація із викрадення сухофруктів з фермерського ринку приховує у собі набагато більше: Петрикові доведеться вирішити, з хорошими чи поганими хлопцями він в одній команді.

Стрічка вийшла більш вдалою у деталях, проте сюжетно їй бракує цілісності і глибини. Заявлені конфлікти не набувають відповідного розвитку, губляться у вирі ситуативної комедійності. Те саме стосується і персонажів: особливо поганці у фільмі вийшли ну дуже вже поганими, без «зворотного боку», що змусив би нас співчувати їм і заразом дізнатися щось повчальне. Драматургійна складова значно поступається комедійній; особливо це стає помітним у другій частині фільму.

Окремо варто відзначити вітчизняний переклад. Майстерно адаптований під українські реалії, він поглиблює гумор і навіть додає до нього специфічного національного колориту.

“Кролик Петрик: втеча до міста” – чудова сімейна комедія, добра, яскрава і дуже атмосферна. Це приємне побачення із старими друзями. Ну а фінал картини прозоро натякає нам, що зустріч ця – не остання, і це не може не тішити.