Сенсаційний документальний фільм “Російський дятел” присвячений альтернативному розслідування аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986-о року. Головний герой стрічки – київський художник Федір Олександрович – бере інтерв’ю у працівників атомної енергетики та, завдяки власним висновкам, заснованим на аналізі радянської тоталітарної системи, доводить, що аварія ця була не випадковою.

Російський дятел, присвячений  розслідуванну причин катастрофи на ЧАЕС, отримав у січні 2015-о року головний приз “Санденсу” – найпрестижнішого форуму документального кіно в США. Режисер стрічки Чад Грасіа вже давно вивчає російську мову і, приїхавши до Києва у справах, випадково познайомився з ексцентричним театральним художником, викладачем Національної академії образотворчого мистецтв та архітектури Федором Олександровичем. Останній і висунув теорію про те, що аварія на ЧАЕС 26 квітня 1986-о була спланованою. І фільм Російський дятел – розслідування, ким саме і чому спланована. У стрічці маса інтерв’ю з колишніми працівниками атомної енергетики та іншими високопоставленими “шишками”; багато зйомок прихованою камерою.

Олександрович пов’язує катастрофу з так званою “Дугою” – радіолокаційною станцією “Чорнобиль-2”, точне призначення якої й досі лишається нез`ясованим, хоча формально вона була побудована для системи раннього виявлення пусків міжконтинентальних балістичних ракет. У колишньому СРСР відомо як мінімум три таких станції – “Дуга-Н” біля Миколаєва, “Дуга” в селищі Велика Картель поряд з Комсомольськом-на-Амурі тавласне “Дуга” біля Чорнобиля. До середини 1980-х років ці об’єкти, що дозволяли відслідковувати цілі на дистанції від 900 метрів до 3000 кілометрів, були абсолютно секретними. Натомість у фільм Російський дятел увійшли кадри американських новин за 1976-й рік з повідомленнями про дивні сигналі з СРСР, які досягають США і названі Російський дятел через схожість зі стукотом дятла.

Художник Федір Александрович. Кадр з фільму “Російський дятел”

Федір Олександрович в процесі свого божевільного на перший погляд, але не позбавленого логіки розслідування повідомляє, що на будівництво “Дуги” в Чорнобилі було витрачено 7 мільярдів рублів (приблизно в два рази більше, ніж на будівництво самої ЧАЕС). Але, незважаючи на величезні фінансові витрати, саме призначення “Дуги” так і лишилося туманним. Федір Олександрович, який проінтерв’ював в рамках створення фільму багатьох працівників радянської радіолокації, називає ім’я головного лиходія – Василя Шамшина, міністра зв’язку СРСР з 1980-о року. На думку художника, саме Шамшин і влаштував аварію на ЧАЕС, адже до березня 1986-о стало зрозуміло, що користі від “Дуги” немає, і аварія мала відвернути увагу від цього факту. Вельми актуально, що у всіх бідах Олександрович винить Москву: мовляв, і під час Голодомору 1933-о уряд СРСР плювати хотів на українців, і в 1986-у вирішив пожертвувати життями десятків тисяч наших співвітчизників, аби приховати марну витрату державних грошей. Злощасну “Дугу” художник називає “оком Москви”, а саму ЧАЕС – “атомним серцем СРСР”.

Звичайно, висновки, до яких прийшов Олександрович, спірні: іноді здається, що все це він вигадав заради ефектних кадрів, в яких гуляє – голий, загорнутий в поліетилен і з палаючим факелом в руках – Зоною відчуження.

Хоча і корисної інформації в Російському дятлі вистачає – так, один зі співрозмовників стверджує, що “хто завгодно з персоналу ЧАЕС міг влаштувати аварію десятками різних способів”.

Тема фільму Чаду Грасіа не обмежується Чорнобильською катастрофою – адже і сам герой режисера, Олександрович, – особистість дивна, харизматична, винахідлива. Так, останній пов’язує Чорнобильську катастрофу з одвічним прагненням Росії знецінити життя українців, з Голодомором 1933-о та іншими трагічними подіями, аж до нинішніх. Його висновки засновані більше на емоціях, ніж на фактах, але надиво співзвучні тенденціям, які зараз панують у суспільстві.

Режисер Чад Грасіа та продюсерка стрічки Марина Орєхова на фестивалі "86" у Славутичі, де вперше у Європі показали "Російського дятла"

Режисер Чад Грасіа та продюсерка стрічки Марина Орєхова на фестивалі “86” у Славутичі, де вперше у Європі показали “Російського дятла”

Швидше за все, гроші, виділені урядом на будівництво “Дуги”, просто “відмивалися”. Тобто – якщо глобально подивитися на “Російського дятла” – усю історію з “Дугою” (і катастрофою на ЧАЕС, до якої остання привела) – можна розглядати як грандіозну корупційну схему. При цьому, звичайно ж, “усі нитки змови ведуть до Москви”.

“Дятел” російський, хоч і знаходиться в Україні “, – стверджує Олександрович. Архівні документальні кадри, де Володимир Путін каже, що “розвал СРСР – найбільша геополітична катастрофа в світі”, роблять фільм “Російський дятел” не тільки антиросійським, але й відкривають Заходу нову, сучасну, незалежну Україну. Україну, яка пережила Євромайдан, – кадри з Федіром Олександровичем, що виступає на Майдані взимку 2014-о року і з легендарної сцени розповідає про свою конспірологічну теорії про ЧАЕС, також увійшли до фільму Російський дятел. В український прокат ця стрічка вийде не раніше вересня, і в російський медіапростір також ще не потрапила.

– Ми отримали запрошення від трьох фестивалів у Росії, але сумніваюся, що поїдемо туди, – каже Чад Грасіа. – Ця картина створена для американської аудиторії, за законами американського кіно. Коли я показував перший відзнятий матеріал на батьківщині, мене запитували: “Україна – це місто в Росії?” Це було до війни. Американці не розуміли відносин України та Росії, не розуміли, що Україна була частиною СРСР. Зараз, звичайно, люди вже більш обізнані. Я хотів проаналізувати причини Євромайдану. Хотів донести якомога більше інформації – про Голодомор, про корумпований український уряд. Адже дізнавшись про це, і можна зрозуміти, звідки взявся трохи параноїдальний художник – Федір Олександрович. Знайомлячись з історією його родини, розстрілами дідусів і бабусь, переслідуваннями, ми і дізнаємося більше про історію України.

– І як американська аудиторія реагувала на “Російського дятла”?

– Неймовірно позитивно. Після показів люди підходили до мене, давали гроші для українських військових, адвокати пропонували свою допомогу всім, хто постраждав від подій Євромайдану…

– Чад, ви самі вірите у зв’язок всього: Голодомору 1933-о, Чорнобильської катастрофи, Євромайдану тощо?

– Так, аварія на ЧАЕС пов’язана з Євромайданом. Розумію, що, якби не події останнього часу, ця картина так і лишилася би 7-хвилинним роликом на Ютьюбі; що саме через події в Україні “Російський дятел” став таким неймовірно актуальним.

– Те, що в цей фільм потрапили події Євромайдану, – випадковість?

– Так. Але я відразу побачив, що усі ці події пов’язані, що Майдан – нова сторінка все тієї ж історії. Коли Революція гідності почалася, багато кінематографістів приїхали в Україну, і самі українці зробили великі фільми – наприклад, “Майдан” Сергія Лозниці. Але ми до того часу знімали свою історію вже рік. Коли почався протест в листопаді 2013-о року, я просто вийшов на вулицю і знімав, але навіть уявити собі не міг, як події розвиватимуться далі. А Федір все казав, що СРСР повертається… Він передбачав вторгнення російських військ до України ще до Нового року, хоча нам всім тоді здавалося, що це абсолютно неможливо. Тому сьогодні я більш уважно ставлюся до прогнозів Феді – нехай далеко не в усьому, але все-таки в чомусь він має рацію. Зараз Федір Олександрович в Нью-Йорку, продає картини, читає лекції і… лякає американців. Коли його запитують, чи боїться він за своє життя, художник відповідає, що всі повинні боятися за свої життя, що війна не за горами.

– До речі, чи не страшно, що слова Федіра про те, що насувається Третя світова війна, які звучать в “Російському дятлі”, можуть виявитися пророчими?

– Якщо Путін спробує взяти Маріуполь, ми опинимося ближче до цієї війни, ніж будь-коли за останні 50 років. Всі виявляться залучені в неї, і це буде жахливо. Залишається сподіватися, що Путін не страждає тягою до суїциду. Адже іноді диктатори руйнують все, а іноді все-таки розуміють, що ризики занадто високі, і зупиняються …

– У вашому фільмі часто зустрічаються терміни “російські війська”, “війна між Україною і Росією” – звідки така сміливість, адже ще не всі у світі визнали нинішні події війною?

– Не визнали хіба що Росія, Північна Корея і Китай – так що не така вже й сміливість. До того ж, увесь текст “Російського дятла” ми перевіряли з юристами. Ми навмисно використовували формулювання “російські війська увійшли в Україну” – вони ж дійсно увійшли до Криму. Навіть Путін це визнав. А Крим – це Україна.

Кадр з фільму "Російський дятел"

Кадр з фільму “Російський дятел”

– Повернемося до “Дуги”. У чому була задумка фільму “Російський дятел”?

– Вона проста – зрозуміти, що “Дуга” робить. Але ніхто не міг нам дати чіткої відповіді. Іноді казали, мовляв, “вона спрямована на Близький Схід, кудись в Абу-Дабі”. Я не міг зрозуміти, чому ніхто не говорить правду? Федір – наче блазень у Шекспіра, який задає в лоб каверзні питання, але завдяки їм ми наближаємося до правди… Я думав, що холодна війна скінчилася, що всі будуть раді бачити американця і розкажуть про всі таємниці, але насправді знімати “Російського дятла” було дуже важко. Кілька місяців зайняли інтерв’ю з колишніми розробниками локаторів та офіцерами, які працювали на “Дузі”. Іноді я ховався у сусідній кімнаті, щоб мене не бачили, і через скайп посилав питання, які задавали герої фільму. Таким чином, коли в кімнаті не було американця, люди відкривалися. Взагалі, ближче до  фіналу роботи над фільмом усе заплуталося: Федір почав побоюватися, що я працюю на ЦРУ; я став озиратися, чи не знімає він мене на приховану камеру… Ми ж і самі часто знімали Федіра на приховані камери. Він, до речі, не бачив фільму до прем’єри на “Санденсі”, і я переживав, що він уб’є мене за це… Але він обійняв мене і сказав, що я зробив його одночасно і героєм, і антигероєм усієї цієї історії.

– Чому подібний фільм не зняв українець?

– Напевно, фігура Федіра не здалася би такою цікавою… Адже у багатьох тут схожі долі, у багатьох родинах цілі покоління страждали. Це тепер я розумію, що у вас в країні таких багато. Але на моєму життєвому шляху першим зустрівся Федір. І його історія мене вразила. І для мене він став символом.

– На ваш погляд, коли дух всього радянського вивітриться з України?

– Років через 50. Не одне покоління має прожити, поки цей дух повністю зникне. Зараз сурмлять, що в Україні на 100% новий уряд, але це просто неможливо. Навіть у США іноді відчуваються примари Громадянської війни, яка закінчилася більше 150 років тому!

– Чад, “Російський дятел” – ваш перший фільм, до того ви працювали в театрі. Але хоча иб мріяли про кіно?

– Ні, мріяв не про кіно, а про Шекспіра. Витратив тисячі годин на постановку десятків п’єс, але не можу вам показати жодної з них. Радий, що у вигляді кінематографа знайшов форму, яка буде існувати більш одного-двох тижнів.

– І про що буде ваш наступний фільм?

– Секрет, бо тема небезпечна. Якщо в двох словах, то про Росію і про божевілля. До речі, багато хто сприймав “Російського дятла” як художній фільм і запитував, де я знайшов акторів на роль старих російських генералів… На мій погляд, це і справді не традиційна документалістика, а щось на зразок трилера, детективної історії.