Охочим полоскотати нерви, що пам’ятають досить непогані історії з Астралу і Астралу 2, нова – а за хронологією ще старіша – третя частина принесе гірке розчарування.

poster_43296Сюжет пріквела розвивається навколо дивного переслідування дівчини загадковою сутністю: чого сутність домагається, незрозуміло, але, як і належить, вимотує свою жертву стукотом, шерехами та хрипким диханням. І, як і належить, дівчина, замість того, аби бити на сполох, в черговий раз залишається одна в кімнаті, заграє з сутністю, перестукуючись з нею через стіни, та безстрашно заглядає під ліжко. Позбутися переслідувань юній Куїн (Стефані Скотт) допомогає досвідчений медіум Еліс Райнер (Лін Шей), яка, втім, теж балансує на межі життя і смерті – в сусідніх світах дехто має на неї зуб.
Попередні частини Астралу зняв режисер Джеймс Ван – гуру Пилок, Мертвої тиші і вибухової сьомої частини Форсажу. Проте режисер нинішньої частини, Лі Вонелл, теж доклав руку до успіху культових фільмів жахів. З Ваном вони познайомилися ще в кіношколі, де й зняли перший короткометражний фільм про Пилку. Наступні сценарії теж створювали разом, і режисирував їх Ван; Астрал 3 став режисерським дебютом Вонелла.
Що й казати – без режисерської та сценарної участі друга  Вонелл створив щось зовсім неоковирне. Астрал 3 рясніє штампами і змушує сміятися в тих моментах, коли треба було б хапатися за серце від переляку. Нудні, нікчемні діалоги не грають жодної драматургічної ролі і не запам’ятовуються; персонажі як на підбір “ніякі” – і поганого про них нічого не скажеш, і хорошого в них немає; а напруга і страх зводяться до нелогічного переслідування школярки ніби постарілим Ганібалом Лектером, у якого, до того ж, незрозуміло чому протікають ноги. Хоча, що стосується персонажів, варто відзначити єдиний вдалий образ: горе-ловець примар, товстун з ірокезом, був ложкою меду в бочці дьогтю.
Щось недобре було і зі звуком: більшу частину фільму глядач змушений проводити в абсолютно нейтральній тиші, що зрідка переривається диханням незрозумілого монстра. Ну а якщо вже чіплятися до дрібниць, то неможливо не відзначити, що кожен, хто хоч трохи знайомий з методикою проведення спіритичного сеансу, знає: коло завжди має бути замкнене, з духами слід розмовляти з повагою, а звернені до потойбічного гостя слова “пішов геть!” – це практично смертний вирок.
Сюжет, який і не має на меті налякати глядача, разюче схожий на усі інші подібні сюжети. А тема астралу та родинних смертей до болю нагадує нам так само одноразовий горор минулого року Уїджа: смертельна гра.
Після перегляду Астралу 3 залишається лише чекати виходу цього фільму з гоблінським перекладом: людині з почуттям гумору тут буде, де розгорнутися.

Трейлер:

 Кадри: