Через десять років після кривавих зомбі-пригод з гумором четверо улюблених героїв повертаються, аби втримати планку якості і – завдяки новим персонажам і контекстам – навіть підвищити її.

Четвірка героїв на чолі з брутальним Таллахассі (Вуді Гаррельсон) мирно подорожує світом, сповненим зомбі. Романтичний і правильний Коламбус (Джессі Айзенберг) зовсім не змінився: він так само дотримується своїх правил і переживає через справи сердечні. І хоча тепер в нього є крута дівчина – Вічіта (Емма Стоун), він розуміє, що хоче більшого. Опинившись у Білому Домі, він знаходить каблучку першої леді і приходить до висновку, що настав час зробити наступний крок… Проте волелюбна супутниця, перелякавшись, тікає разом із сестрою Літл-Рок (Ебігейл Бреслін). Чи стане Коламбус самотнім вовком, чи кинеться наздоганяти кохання? В будь-якому разі на героїв чекає немало пригод, адже паралельно із особистим життям за десять років розвилися і зомбі, мутувавши у новітній підвид із супер-здібностями. Режисером нової порції зомбі-навали став Рубен Флейшер.

Стрічка дотримується вдало збалансованого дозування крові, гумору, кохання і – на цей раз – навіть політики. Зомбі-світ, як і в минулій історії, виступає лишень колоритною декорацією для того, аби проявити внутрішні якості героїв; напевно, саме аспекту зомбі у фільмі приділене найменше уваги, і новий сюжетний хід із мутацією монстрів виглядає не так вже й переконливо. Проте той, хто бачив першу частину (а це все ж таки необхідно для того, аби в повній мірі оцінити другу) знає: в Зомбіленді зомбі далеко не головні. Правило номер один – командний дух (і кардіо)!

У першій частини герої-самітники ледве змогли знайти спільну мову і об’єднатися у загін. В Подвійному пострілі їм доведеться подорослішати і спробувати соціалізуватися. Літл-Рок, досягнувши перехідного віку, прагне бути серед однолітків і знайти кохання; разом з цим усвідомлення того, що «людині потрібна людина» приходить і до інших членів групи – навіть до вовка-одинака Таллахассі.

Цікаво, як на цей раз до основного сюжету сценаристи додали політичний аспект. Проблеми демократії, ненасильства, лібералізму, моди на пацифістські течії та інші тренди сучасного суспільства знайшли своє відображення у химерному зомбі-світі. І хоча творці балансували на грані, можна сказати, що врешті-решт їм вдалося не ангажувати за будь-яку з позицій, а віднайти компроміс для нового покоління, що не хоче воювати, проте все ж таки має захищати себе.

З недоліків фільму можна виокремити наступні: по-перше, те, що стрічка дуже на часі, може зіграти проти неї з плином того самого часу. Діалоги та ситуації просто переповнені жартами і мемами, які є впізнаваними зараз, та не всі з яких переживуть навіть найближчий рік. По-друге, через надсучасність стрічку може сприймати тільки молодь, активні користувачі інтернету. По-третє, Подвійний постріл – це дуже американська картина. Дуже багато відсилок на культуру Штатів роблять незрозумілими багацько моментів. Тож чим далі ти від прошарку середньостатистичного американського підлітка, тим важче тобі буде зацінити другу частину Зомбіленду.

Але в цілому стрічка цілком виправдовує свою появу і точно не опускає планку першої частини. Після перегляду залишається насправді драйвовий настрій, задоволення від акторської гри, кілька влучних цитат і переконання: світом править любов, але добро має бути з кулаками.

Трейлер фільму Зомбіленд: Подвійний постріл:

Кадри з фільму Зомбі-ленд: Подвійний постріл:

Share This