Під завісу року у прокат виходить друга частина популярної стрічки 90-х, Джуманджі. Нові персонажі, нові обставини та нові жанрові ознаки – такий сюрприз підготували глядачеві творці фільму.

Вперше коробка із таємничою назвою Джуманджі з’явилася на екранах у 1995 році. Досі у дітей 90-х залишалися яскраві спогади про стрічку, в якій брат і сестра знаходять настільну гру, що вивільняє дикунські сили природи і, погрожуючи життям гравців, обіцяє залишити їх у спокої тільки у разі, якщо їх гральні фігури досягнуть фіналу дошки. Одним із найяскравіших образів відзначився у оригінальному фільмі Робін Уїльямс, а одним із найвизначніших засобів впливу на глядача став стукіт барабанів, що сповіщав про невідворотність «пригод», які чатували на гравців за кожним кидком гральних костей. Тоді стрічка завершилася натяком на те, що коробку із зловісною забавкою не варто скидати з рахунків – вона ще дасть про себе знати.

І от настав 2017, і Джуманджі виринуло із небуття – щоправда, магічним чином із настільної гри перетворившись на ігрову приставку із відповідними стилістичними особливостями. Дарма й казати, що пластмасовий  джойстик та телевізор не наділені такою аурою, як древня дерев’яна коробка, а персонажам віртуального світу притаманні зовсім інші якості, аніж власне живим людям-учасникам гри. І якщо у 95-му дикий світ природи вривався у благопристойну сучасність, то у 17-му вихолощене сьогодення опиняється серед буйних джунглів. І тільки правило виходу з гри залишається тим самим: дійди до кінця та вигукни «Джуманджі»! Відтак четверо типових американських кіношколярів (ботан, спортсмен, заучка та красуня) відправляються у подорож у вигляді своїх персонажів-протилежностей (силач, слабак, красуня та професор). Головні ролі віртуального світу виконали Дуйен Джонсон, Кевін Харт, Джек Блек та Карен Гіллан.

Фільм не дає досить часу на занурення у обставини, і містичність першої частини відразу полишає аудиторію. Із перших сцен режисер Джейк Кездан відкрито говорить: Поклик джунглів – це комедійне фентезі із типовими голівудськими пригодами, бійками та гонитвами. Глибокі душевні переживання героїв першої частини формували драматичну канву стрічки; трансформація ж героїв частини другої є радше розважальним елементом, який, втім, непогано відіграє свою роль у заданих обраним жанром рамках.

Зміни, що сталися із Джуманджі, можуть здатися занадто легкими та неглибокими порівняно із першою частиною, але варто визнати: краще взяти принцип та створити щось окреме, аніж перекроювати те, що було, краючи серце фанатів дешевою підробкою. Джуманджі: Поклик джунглів – стрічка без претензії на філософію, проте саме цим вона й наділяє себе додатковим сенсом. Легко, ненапружено, із добрим гумором вона розповідає про пригоди школярів, які допомогли їм краще усвідомити, ким вони є насправді. Розтрощена наприкінці гра виразно ставить крапку в історії, але пам’ятаємо про завершення оригінального фільму – можливо, колись персонажі вже іншої історії віднайдуть Джуманджі, аби постати перед первісною силою джунглів у жанрі хорору?

Трейлер фільму Джуманджі: Поклик джунглів:

Кадри з фільму Джуманджі: Поклик джунглів: