Бездоганно відзнята драма в оточенні романтичних воєнних часів розповість неймовірну історію жінки із хепі-ендом. Але чому ця красива стрічка отримує не надто високі оцінки критиків?

Щоденник Роуз побудовано по старій як світ драматургічній схемі: покинута, самотня героїня читає власний щоденник, і ми разом із нею пригадуємо події минулого. При цьому – аби додати гостроти – тут замішана і таємниця, розгадати яку можна, лише дослухавши історію до кінця. У випадку Щоденнику Роуз героїня (у виконанні Ванесси Редгрейв) знаходиться у психлікарні, а ми стаємо слухачами разом із кращим спеціалістом, доктором Гріном, та співчутливою медсестрою.

Через спогади жінки ми переносимося в Ірландію воєнних років, і саме тут починається насолода для очей. Бездоганна операторська робота, гармонійні кольори, ретельна праця художників по костюмах – усе це моментально занурює нас в атмосферу 1940-х. Молода Роуз, образ якої втілила Руні Мара, демонструє прості, але елегантні вбрання та зачіски, дійсно змушуючи повірити, що краса дівчини могла стати причиною трагедії, що розіграється навколо неї. Разом із персонажем Джека Рейнора дівчина переживе недовгі, але справжні моменти щастя – режисеру Джиму Шерідану вдасться передати обережний, зворушливий розвиток їхніх стосунків у будиночку посеред природи. Натомість призначення Тео Джеймса на роль ще одного запального прихильника Роуз викликає сумніви: занадто сучасна зовнішність Джеймса та його обличчя негідника викликають скоріше комічний, аніж драматичний ефект.

Плин романтичної, хоч і тяжкої історії життя Роуз іноді переривається сучасністю, і ми знову бачимо доктора і медсестру, які, дякуючи доброті душевній, не полишають стареньку. Ці перебивки виглядають неправдоподібно, а часом просто смішно, що зводить нанівець усі попередні досягнення режисури. Виникає враження, ніби сценаристи та режисер не були достатньо впевнені у собі, аби покластися лише на історичну складову сюжету, і використали лінію із літньою жінкою як “милиці”, на які можна було б спертися у разі чого.

У результаті насправді зворушлива, іноді жорстока, а іноді піднесена історія у цікавих історичних обставинах вийшла надміру сентиментальною, надміру сльозливою, надміру солодкою. Відсутність балансу між справжньою глибиною і штампами позбавила глядача можливості повністю поринути у світ, в якому жила героїня: світ, у якому війна йшла поруч із коханням, віра – із лицемірством, жорстокість із каяттям.

Утім, незважаючи ні на що, Щоденник Роуз вартий рекомендації до перегляду – хоча би з огляду на прекрасну візуальну складову (яка, між іншим, була втілена Михайлом Крічманом – оператором, що працює у тандемі зі Звягінцевим).

Трейлер фільму Щоденник Роуз:

Кадри з фільму Щоденник Роуз:

Share This