Багатообіцяючий трейлер гламурно-романтичної стрічки “Віддана” виявився оманливою принадою для довірливого глядача. В черговий раз гучна промо-кампанія фільму не була підтримана художньою складовою стрічки, роблячи старт кінороку-2020 вельми розчаровуючим.

Надзвичайно гарні актори, засліплююче прекрасні костюми, масштабне виробництво… Екранізація бестселеру «Фелікс Австрія» Софії Андрухович під керівництвом молодої режисерки Христини Сиволап, яка встигла зарекомендувати себе цікавими короткометражними роботами, обіцяла бути новим словом у жанрі української мелодрами. Історія свавільної служниці Стефи (ще й у романтично-фентезійному жанрі) будила уяву, а досить провокаційні кадри із трейлеру натякали, що у фільмі значну частину часу буде присвячено любовній та навіть еротичній лінії сюжету.

Але на самому початку фільму, як тільки спливли перші кілька хвилин кредиту довіри, стало зрозуміло, що дива не станеться. Розкішні декорації служили лишень ширмою для вкрай недолугої драматургії, а принадні форми жінок – обгорткою до тотальної акторської неспроможності. Дивна різножанровість, що стала провідною протягом стрічки, кидала глядача від драми до мелодрами, від комедійних до фентезійних моментів. Почуття іспанського стиду охоплювало дедалі сильніше, та потім поступилося цілковитому подиву: що коїться з персонажами? Хто вони одне одному? В яких стосунках? Що для них є мотивацією? Невідступно переслідувало враження: сценарій писало кілька різних людей, не зважаючи на те, що було визначено в попередніх сценах. На виході ми отримали такий собі лист із Простоквашино, в якому у героїв то лапи ломить, то хвіст відвалюється.

У світлі провальної сценарної роботи дуже важко оцінювати акторську гру, але самі по собі образи, які втілювали актори, здавалися картонними і вельми клішированими. Алеся Романова хоч і нагадує Марго Роббі місцевого розливу, але через шизофренічну драматургію персонажа і сама виглядає далекою від досконалості (якщо, звісно, ми не оцінюємо виключно еротичні моменти). Полячка Маріанна Янушевич сама по собі не викликає відрази, та симпатизувати Стефі із її типово «бабською» – не жіночою – поведінкою досить важко. Чоловічі персонажі втрачаються на фоні форм головних героїнь; хіба що малий гумовий хлопчик запам’ятовується – нажаль, не через акторську майстерність, а через відверте знущання гримерів, які постаралися зробити сцену із його зайвою вагою просто незабутньою.

Здивувало і розмаїття їжі на екрані: на противагу трейлеру, замість еротичних моментів глядач отримує справжній фуд-порн. Усі романтичні лінії, що досить непевно окреслюються на початку історії, тонуть на багатому рекламному столі: не вистачає тільки пекшоту із заспівами від «Торчин».

«Віддана» – це досить прикрий старт українського кінороку і відвертий провал вітчизняного кінематографу. Цей фільм не просто повторює кліше жанру у найгірших його проявах, але й є монстром Франкенштейна, нездатним функціонувати як цілісний витвір мистецтва. Втім, загартованого українського глядача він все одно нажахає набагато менше, ніж нажахав батьків лист із Простоквашино. Ми бачили і не таке.

Трейлер фільму “Віддана”:

Кадри з фільму “Віддана”:

Share This