Заснована на реальних пригодах метеоролога Джеймса Глейшера, стрічка про завойовників неба вийшла непримхливою, проте вельми милою казкою із мелодраматичним присмаком.

Незважаючи на медійну популярність деяких вчених (як-то Стівен Хокінг), не можна не визнати, що представники науки радше залишаються невідомими та недооціненими як потенційні рольові моделі у сучасному суспільстві. Хто нині замислюється над тим, навіщо нам передбачувати погоду – окрім необхідності захопити з собою парасолю? А от мрійник, ентузіаст і вчений 19 століття Джеймс Глейшер розумів, що метеорологія – потужний інструмент для запобігання катаклізмів та, як наслідок, рятування безлічі людських життів. Для того, щоб дослідити атмосферу і зрозуміти більше про оточуючий світ, він вирушив у ризиковану подорож на повітряній кулі – і саме цей епізод його життя змальовує стрічка режисера Тома Харпера «Аеронавти».

Головну роль виконав Едді Редмейн – він хоч і вписується у класичний образ трішки замкнутого й дивного, трішки фанатичного вченого, проте не приносить одкровень. Протягом фільму він повторює свої нескінчені милі кривляння: “Аеронавти” не стали для нього стрічкою, яка б розширила акторський діапазон. Компаньйонкою Редмейна стала Фелісіті Джонс, що порівняно із партнером має набагато більше енергії – яку, втім, дещо приборкує мелодраматичний тон стрічки. І хоча на прихильників течії girl power, які зазирнуть у реальну історію вченого-метеоролога, чекає неприємний сюрприз (у реальності напарником Глейшера був чоловік), творці фільму все ж таки виправдовують жіночого персонажа: героїня Фелісіті – збірний образ жінок-аеронавток, тож загалом правда історії, вигадка кіно і фемінізм щасливо об’єдналися у цій стрічці.

Що стосується другорядних персонажів, то тут фільм зазнав цілковитого провалу: все, що відбувається поза кошиком, який змиває в небо, не представляє жодного інтересу. А от подіям у небі, хоч і захопливим, бракує науковості. Творці фільму схилилися перед жанром казкової мелодрами у шанобливому уклоні, кожного разу роблячи вибір на користь романтичності, а не реалістичності. І хоча загалом історія вийшла доволі милою (хоч місцями і з перебільшеною ванільністю), та їй відверто бракує наукового підґрунтя і сили духу, що могла б дійсно надихати глядачів на освоєння всесвіту і захоплення людьми науки.

Але хід думок творців стрічки вірний. Позитивний посил “Аеронавтів”, сподіваємося, не пройде непоміченим. І звичайно, в майбутньому хотілося б бачити на великих екранах більше стрічок про персонажів, подібних метеорологу Джеймсу Глейшеру.

 

Трейлер фільму Аеронавти:

Кадри з фільму Аеронавти:

Share This