Netia OFF Camera – міжнародний кінофестиваль в Кракові, один серед найбільших в Польщі. Його головний конкурс має назву Making Way (Прокладаючи шлях) і присвячений першим та другим стрічкам режисерів. Цього року за перемогу змагалися 10 фільмів, та першою справою КіноУкраїна вирішила приділити увагу стрічці, що отримала дві важливі нагороди – відзнаку кінокритиків та приз глядацьких симпатій.

Тож якими якостями диспонувала стрічка Тиха ніч (Cicha noc), аби привернути увагу зазвичай дуже прискіпливих кінокритиків і одночасно щирої та непідкупної аудиторії? Чи то була добірна гра акторів, чи ретельно прописані діалоги, чи, можливо, болісні політичні аспекти, приховані за особистою історією? Так, без сумнівів, все це було в наявності, але чи було б цього достатньо? Задумка показати проблеми цілого суспільства крізь призму однієї родини стара як час, і, безумовно, потребує неабиякої праці, аби заграти свіжими кольорами… Але режисер Пьотр Домалєвські не боявся тяжкої роботи, стаючи до свого повнометражного дебюту.

Ми зустрічаємося з головним героєм, Адамом, молодим економічним мігрантом (переконлива гра Давіда Огродніка), на його шляху додому до Вігілії (польська назва Святвечора). Від найпершої сцени режисер дає нам маркери, які допомагають визначити жанр: комедія та драма йдуть пліч-о-пліч, створюючи простір для критичного мислення про світ, в якому ми живемо, проте не показуючи його у надто похмурому світлі. Темпоритм фільму пришвидшується з кожною новою сценою та кожним новим персонажем. І, схоже, ми матимемо немало зустрічей, адже Адам походить з великої родини, кожен член якої має власних демонів, яких намагається подолати – або приховати.

Можна насправді насолодитися сценарним каркасом фільму: тут немає жодного «просідання», ніщо не може бути викинутим, і кожна репліка, промовлена героями, має значення. Врешті-решт плин фільму абсолютно поглинає тебе, ти підкорюєшся запропонованим режисером обставинам, і дозволяєш повчати себе простим істинам, адже вони раптово знову набувають значення. Можливо, саме тому, що ці істини є простими, їх так просто забути – і так важливо про них нагадати!

Але поза професійно прописаним сценарієм, Тиха ніч подужує непросту задачу. Фільм однаково добре оперує дійсністю на реалістичному та метафоричному рівнях. Найбільш буденні проблеми, такі, як розподіл власності, поступово перетворюються на символи, які потрібно знищити – або, для когось, й відновити.

Поза тим, фільм має в собі цінні універсальні якості. Практично кожен глядач зможе знайти чи то в якомусь персонажі, чи то в ситуації щось для себе, щось, що було болісно важливим та хвилювало його на певному етапі життя. В цій безжально правдивій казці, що походить зі східної частини Польщі, є любов і зрада, братерство і дружба, залежність та насильство, застарілі традиції та кричущі ознаки сучасного життя, заперечення та прийняття і марні жертви, багато неоціненних жертв… В такому місці, як це, кожне покоління має свої вади, і молодші несвідомо беруть приклад зі старших. І яка різниця, що дід не може провести і вечора без пляшки, а онук потаємно вирощує марихуану? Для них однаково немає виходу з цього спільного завороженого кола економічної нестабільності, відчайдушного, проте пасивного бажання кращого життя і вродженої внутрішньої незадоволеності. І тільки наймолодша героїня, сестра Адама, залишається неушкодженою – принаймні, до цього рокового Святвечора. Саме для тих, хто потребує надії, режисер залишив цю можливість: надією є це чисте дитя, що не тримає образ, що вміє втішити без слів і любить, незважаючи ні на що. Так, можливо, це все тому, що вона ще замала, аби помітити цю приховану за фасадом люб’язності ворожнечу між членами її родини, але тим ясніше ми розуміємо: саме від нас залежить, яким ми створимо майбутнє.

Але що є більш важливим, Тиха ніч не полишає сумнівів з приводу того, про що був цей фільм. Стрічці вдається балансувати поміж позицією режисера і образною багатозначністю. Загалом її можна порівняти з одним глибоким вдихом – і після того, як ти спробував дихати на повні груди, сам мусиш вирішувати, чи спробуєш щось подібне іще раз. Але, напевно, що так. Адже залежність від хорошого кіно буває сильнішою за будь-яку іншу в світі.

Кадри з фільму Тиха ніч:

Share This