Залітна пташка обмеженого українського прокату – Людина, яка здивувала всіх – це неспішна, філософська стрічка про глибинку, що має в основі стародавню байку про Селезня і Смерть.

Єгор – простий чоловік із звичайного села. Навколо – сірість, покошені паркани та щоденна рутина. Втім, у нього є любляча вагітна дружина, чуйний син і вельми адекватний тесть. Єгор вихований у простих і суворих умовах. Тому, коли дізнається, що смертельна хвороба залишила йому не більше двох місяців, він сприймає це з гідністю: дбає про заповіт, розповідає дружині, як саме оформити субсидії, відкладає гроші на похорон. Та близькі чоловіка не готові миритися із його смертю. Не витримавши страждання рідних, Єгор погоджується на візит до шаманки – і це стає точкою відліку його нового життя.

Cценарій, створений режисерами Олексієм Чуповим та Наталею Меркуловою, базується на байці, що її за сюжетом розповідає герою п’яна шаманка. Мовляв, жив-був Селезень, і було йому пророцтво: померти. Та він вимазався у пилюці і заховався серед інших, білих, пташок. Тож коли Смерть прийшла, вона не помітила свою жертву, і таким чином птах зміг уникнути лихої долі.

Власне, це все, що варто знати про фільм. Після ознайомлення з байкою єдине, що глядачеві залишається – спостерігати не за тим, «що», а за тим, «як». Ми знаємо, що герой обдурить смерть, і тепер все залежить від майстерності режисера, від його вміння втримати напругу і увагу. В цьому їй допомагає сильний акторський склад: Євген Циганов, Наталя Кудряшова, Павел Майков, Юрій Кузнєцов. Але, нажаль, поза акторами і автентичністю історії режисерський арсенал виявляється заслабким. Ані видатної операторської роботи, ані спроби вийти за межі схематичних образів народної міфотворчості, ані доповнюючого звукового та музичного рішення не існує у стрічці.

Те, що існує – типова російська «чорнуха». І це не балабанівська гротескно-стильна насмішка над абсурдністю і неправильністю світу, а скоріше безвихідна важкість Звягінцева, важкість без сюрпризів, фатальна, нескінчена. Персонажі стають функціями. Прийом довгих, сірих бездіалогових сцен стає самоціллю. Глядача все більше притискає до землі.

Та незважаючи на це, Людина, яка здивувала всіх, заслуговує скоріше позитивної оцінки. Крізь предетерміновану безвихідь запропонованих обставим де-не-де проглядають паростки любові, яка врешті-решт перемагає все. І цим фільм заперечує і перевершує сам себе. Єдине – не покидає думка, що набагато краще цій історії пасувала б форма короткого метру.

Трейлер фільму Людина, яка здивувала всіх:

Кадри з фільму Людина, яка здивувала всіх:

Share This