Створена на основі оригінального бродвейського мюзиклу за мотивами шекспірівських “Ромео і Джульєтти”, трагічна історія кохання у баченні Стівена Спілберга стає довершеним жанрово, технічно та емоційно фільмом-мюзиклом.
Американці та пуерторіканці, грінго та мігранти – два світи, що не можуть співіснувати у гармонії. Взаємна неприязнь та неповага, ксенофобія у найагресивніших формах – це буденність нью-йоркського району Вест Сайд. Чоловіки без кінця ділять територію, намагаючись встановити безроздільне верховенство – і час від часу це протистояння закінчується трагічними випадками… І от тут, в цій безкомпромісній атмосфері, раптом зароджується щире і чисте кохання Тоні (Енсел Ельгорт) та Марії (Рейчел Зеглер). Чи зможуть вони подолати стародавню ворожнечу – чи, можливо, як і їх веронські прототипи, загинуть у вирі всепоглинаючої ненависті?…
Стівен Спілберг вкотре довів, що недарма вважається культовим режисером. Світ, створений на екрані, майстерно поєднує свято і сувору буденність, кохання і ненависть, класичність і сучасність. Часто при перегляді мюзиклів глядачу потрібен час, аби прийняти умови гри – проте в “Вестсайдській історії” музика, співи та танці є органічною частиною історії з першого номеру.
Справжній захват викликає майстерність акторів, їх пластичність, натуральність, витримана емоційність. Особливо яскравою виглядає Аріана ДеБос у ролі Аніти – її номери довершені як технічно, так і чуттєво. Дивлячісь на віртуозність її рухів, кожному захочеться й собі негайно піти у танок.
Тішать й відсилки до фільму Франко Дзефіреллі – зокрема, сцена зустрічі американських Ромео і Джульєтти фактично повторює відповідну сцену із класичної стрічки. Та й типажно головні герої подібні до акторів в італійській версії.
Спілберг балансує на межі, апелює до крайнощів: разом з героями ми рухаємось від любові до ненависті, від прощення до помсти, від невимовного щастя до невиправних вчинків. І все це – у співах і танцях, так натурально, так гарно, так принадно! Паралельно маємо можливість ще раз задатися питанням: чи так важливо, який в нас колір шкіри чи якими мовами ми розмовляємо? Можливо, головне пам’ятати, що всі ми – люди, і краще забути ворожнечу та жити мирно заради майбутнього, аніж через власну пиху і зарозумілість руйнувати будь-яку надію на завтрашній день?
Немає сумнівів: стрічка сподобається глядачам і стане ще одним доказом професіоналізму вже визнаного майстра. Хочеться вірити, що Спілберг подарує нам ще не один фільм, адже бути глядачами таких картин – справжнє задоволення!
Трейлер фільму “Вестсайдська історія”:
