Часом те, що ми – здається – добре знаємо, можна побачити під радикально новим кутом. Екранізації італійської казки про Піноккіо, безумовно, вдалося додати до історії нових відтінків, проте чи це на краще? – кожен вирішуватиме самостійно.

Старий жебрак Джепетто (у чудовому виконанні Роберто Беніньї) дуже хоче мати синочка. З поліна він вистругує дитину і дає їй ім’я – Піноккіо. Та новонароджений син далеко не ідеальний, і щоб заслужити право бути справжнім хлопчиком, йому доведеться пройти через низку вельми жорстоких випробувань та засвоїти кілька болючих уроків.

Фільм-екранізація старої доброї казки про дерев’яного хлопчика під керівництвом нестримної фантазії Маттео Гарроне набуває лякливо реалістичних та переконливо психоделічних форм. Невизначеність цільової аудиторії стрічки проривається назовні із кожним новим епізодом: казковий антураж міксується із неприкритою жорстокістю, яку режисер смакує із лякаючим задоволенням; примітивні діалоги сусідують із первинними архетипами, що їх важко зчитати і інтерпретувати навіть освіченій людині; а наївність самого Піноккіо, закинута у жахаючий світ непередбачуваних створінь і ситуацій, намагається поєднатися із його неперевершеною егоїстичністю, що робить казку неприпустимим прикладом для дітей і непереконливим уроком для дорослих.

Відсутність зрозумілої наскрізної дії робить історію дуже важкою для сприйняття. Невизначеність правил, за яким діє світ “Піноккіо”, залишає глядача розгубленим посеред відверто страшних подій і персонажів. Підняті питання і поставлені загадки залишаються без відповіді. Безумовно, кожна казка оперує власною символічною мовою, проте у випадку, коли ми говоримо про фільм, обов’язком саме режисера було донести цей символізм до аудиторії через призму власного сприйняття. Бачення ж Гарроне не сягнуло далі за неперевершено гарне і технічно бездоганне втілення світу. Проте в цій історії немає душі, немає головної думки. Це просто професійне транспонування відомої казки, не збагачене ані особистим досвідом, ані пошуками актуальності для сьогодення, ані фантазійною романтичністю ідеального світу, в який кожному хотілось би потрапити.

Візуал стрічки дійсно виконано на найвищому рівні, і заради цього її варто дивитися. Але поза тим її художня цінність залишається сумнівною, а враження після перегляду – радше неприємними.

Трейлер фільму “Пригоди Піноккіо”:

Кадри з фільму “Пригоди Піноккіо”:

Share This