Три звичайні подруги-мами готуються до Різдва. Проте поки вони намагаються організувати ідеальне свято для інших, самі страждають від втоми, нервів та переживань. До всього цього, до кожної з них на свята завітає власна матуся…

Перша частина Дуже поганих матусь увінчалася неабияким успіхом, вочевидь, за рахунок того, що освітила певні повсякденні проблеми сучасних мам у дуже повсякденному світлі. Героїні – не відчайдушні, не благородні, не красуні та не надто розумні; просто звичайні жінки, що стикаються із буденністю, і знаходять «випускний клапан» у плітках, легкому пияцтві та досить врівноваженому шаленстві. Цей тон, заданий у першій частині, продовжується і у різдвяному випуску, хіба що тріо головних героїнь (Міла Куніс, Крістен Белл, Кетрін Хан) поповнюється тріо їх мам (Крістін Баранскі, Шеріл Хайнс, Сьюзен Сарандон), кожна з яких має свої психологічні проблеми. Поява цих старших героїнь була невипадковою, адже педалювати пригоди основної трійці було б важко: наскільки посередніми та сірими є вони – окремо та усі разом. Їхні ж мами, хоч і старші за віком, виявилися часом більш харизматичними, хоча всі три нових образи вибудовано надзвичайно гіперболізовано та відверто нереалістично.

Хоч фільм і називається A Bad Moms Christmas, проте назвати його святковим досить важко – Різдво тут виступає не більш ніж декорацією, в якій розгортається протистояння дочок та мам; з таким самим успіхом дія могла б відбуватися і у будь-яке інше свято. Сімейним фільм теж не назвеш – пікантно-вульгарні моменти, якими плодоносила перша частина, знайшли своє місце і у другій. На диво підкреслено просувається тема батьківсько-дитинної сексуальності, що робить більшість жартів не смішними, а незручними, а часом і недоречними.

Знято фільм так само без претензійності; єдине, чим вирізняється стиль стрічки – це уповільненими вставками бійок, веселощів або ж шаленств, які додають деякого візуального різноманіття.

Сюжет цілком витісняє із поля зору чоловіків, які у більшості сцен виступають навіть не другорядними персонажами, а просто статистами. Ця обставина могла б послужити цікавим фактом для дослідження психології сучасних жінок середнього середнього класу: цілком занурені у власний егоїзм, обмежені, зациклені на банальній буденності, вони не помічають навколо себе анічогісінько, і день за днем поринають у цей стан все глибше, нездатні включитися до повноцінних стосунків ані з чоловіками, ані з батьками, ані, врешті-решт, з дітьми.

Проте, звісно, мета фільму не полягає у тому, аби вселити у глядача такі думки – тільки розважити. Тому стрічку Дуже погані матусі можна сміливо відносити до звичайних заїжджених комедій «на один раз» – втім, успіх у певної частини аудиторії обов’язково змусить творців фільму продовжувати посередні пригоди посередніх матусь.

Трейлер фільму Дуже погані матусі 2:

Кадри з фільму Дуже погані матусі 2:

Share This