Стартом тижня французьких вечорів в Україні стала ангажуюча стрічка про заклад для людей з особливостями.

Бруно (Венсан Кассель), самотній чоловік за п’ятдесят, живе заради інших. Його всесвіт – це невеличкий заклад, в якому він піклується про людей з важкою формою аутизму, тих, від кого відмовилися офіційні установи. Допомагає йому у цьому команда відданих співробітників. Проблеми починаються тоді, коли діяльністю Бруно зацікавлюються офіційні органи, що занепокоєні відсутністю ліцензії та професійної освіти як у засновника, так і у його колег. Розриваючись між бажанням осягнути неосяжне, владнати справи із владою та знайти особисте щастя на «шидухах» – влаштованих побаченнях – Бруно має на меті тільки одне: допомагати людям, які цього потребують.

Стрічка, хоча й не має особливих візуальних переваг, поступово затягує глядача динамічним ритмом повсякденності працівників благодійної служби. Знята «живою камерою», вона фокусується передусім на героях та буденних ситуаціях, в які вони потрапляють. Ми знаходимось поряд із ними, ділимо із ними простір, переміщуючись вулицями Парижу від офісу до лікарні, від задушливих стін будинків до природи. У центрі історії – персонажі. Неперевершена акторська майстерність дозволяє нам цілком забути, що ми бачимо перед собою Венсана Касселя, Реда Катеба та інших акторів – вони органічно перетворюються на персонажів, повністю віддаючись своїм ролям та запропонованим обставинам.

«Особливі» піднімають важливі питання неможливості нашого суспільства адекватно піклуватися про людей, які відрізняються від нас. Втім, з плину історії ми мало що дізнаємося про життя і потенціал таких людей, хіба що знайомимось з кількома окремими випадками пацієнтів Бруно. У центрі сюжету завжди майорить його постать, але сам він залишається загадковою персоною. По закінченню фільму ми маємо безліч уривчастих відомостей про нього, але так і не дізнаємося ані про його минуле, ані про мотивацію, ані про «чорні сторони». Цитуючи персонажа-представника державної інспекції, «Ви думаєте, що ви лицар на білому коні, що бореться проти бездушної системи?». Так, саме лицарем змальовується нам дивний чоловік, що вийшов нізвідки і прямує в нікуди, оточений ще менш окресленими і зрозумілими персонажами.

Майстерність, з якою зрежисували картину Олів’є Накаш і Ерік Толедано, та бездоганна акторська гра можуть ввести в оману: «Особливим» притаманні усі атрибути гуманістичного кіно. Проте слабка драматургія врешті-решт зводить нанівець усі зусилля режисерів, підміняючи справжні почуття дешевою сентиментальністю, а драматичну багатогранність героїв – чорно-білим світом хороших «лицарів» та поганої «системи». Втім, принаймні заради ще однієї цікавої роботи Касселя, фільм варто подивитися – та не чекати на одкровення.

Трейлер фільму “Особливі”:

Кадри з фільму “Особливі”:

Share This