У київському Будинку Кіно відбувся всеукраїнський сценарний фестиваль КІНОСКРИПТ – вже втретє. Чого досяг фестиваль за роки існування, які труднощі стоять на шляху організаторів та що чекає на переможців: про це КіноУкраїна поспілкувалася із співзасновником та арт-директором КІНОСКРИПТ Оксаною Олійник.

Три роки тому випускники сценарної майстерні КНУТКіТ ім.Карпенко-Карого на чолі із письменником Богданом Жолдаком  заснували Сценарний Фестиваль КІНОСКРИПТ. На меті організаторів було створити окрему культурну подію виключно для сценаристів, аби сприяти консолідації існуючих професіоналів та відкриттю нових талантів. Традиційно фестиваль відбувається у грудні в один день: з самого ранку – майстер-класи та дискусії, ввечері – церемонія нагородження. Поза основними номінаціями (короткий та повний метр) кожного року додаються спеціальні відзнаки. Цьогоріч такими відзнаками стали спеціальні нагородження від Коронації Слова, дистриб’юторської компанії Letter to fest та продюсерського журі.

КіноУкраїна: У перший рік свого існування фестиваль пройшов досить гучно та урочисто. Було присутнє телебачення, на майстер-класі із Яніною Соколовою в залі яблуку не було де впасти. В цьому році зал не заповнився на жодній із подій – навіть на нагородженні. Яким чином ведеться фестивальна промоція та які основні труднощі у «розкрутці» фестивалю?

Оксана Олійник: В цьому році також були присутні ЗМІ – наприклад, Арабський канал та радіо ДНК, на яких вийшли окремі сюжети про наш фестиваль. А взагалі основна проблема, звісно ж, з фінансуванням. Наприклад, на другий рік нам допомогло Держкіно: ми вклали свої гроші, але вони виділили фінансування постфактум і таким чином перекрили витрати навіть першого року. В цьому році допомоги не було – відповідно, ми не могли набрати команду. Пробували залучати волонтерів, але виключно на це покладатися не можна: для професійної команди все одно потрібні гроші. Звертались і до КМДА – в перший рік на фестивалі був присутній представник міста, але далі нам казали: пишіть листи, і ми писали, проте відповідей так і не отримали. Звісно, ми думаємо про те, аби просити підтримки у міжнародних фондах, та для цього потрібна перш за все репутація, яку не заробиш за пару років. Ми повинні власними силами провести успішні заходи, познайомитися з потрібними людьми – адже ніхто не дає фінансування незнайомцю «з вулиці».

КіноУкраїна: Як складається співпраця з партнерами і чому деякі з них відмовляються від подальшої участі у фестивалі? Яким чином підтримує фестиваль Національна спілка кінематографістів України?

Оксана Олійник: Це як у будь-яких стосунках: з якимись організаціями виходить, з якимись – ні. Наприклад, фундація Дарини Жолдак була з нами два роки. В цьому році там змінилось керівництво, і ми просто не встигли налагодити зв’язок. УкрДрук і Коронація слова з нами вже третій рік; Асоціація Сценаристів допомагає із призами та листами підтримки – втім, поки що це приносить результатів. А Національна спілка кінематографістів надає нам приміщення для проведення фестивалю.

КіноУкраїна: Щодо приміщення – які подальші плани? Чи планує фестиваль розширення локацій?

Оксана Олійник: Ми розвиваємось і розширяємось. Звісно, хотілося б залучати різну аудиторію – в тому числі і за рахунок різних локацій. Сподіваємось, в наступному році однією з таких стане Fedoriv Hub.

КіноУкраїна: Аналізуючи сценарії, які присилають учасники – які тенденції превалюють у виборі тем та жанрів? Що хвилює сучасних сценаристів?

Оксана Олійник: Тут все сумно. Переважають теми алкоголізму, горя, бідності, насильства. Більшість сценаріїв – про нещасних людей, позитивних тем практично не було. В середньому на фестиваль приходить біля ста сценаріїв, і 90 відсотків з них – отакої направленості. Хочеться більше комедій, та ми не маємо наміру встановлювати жодних рамок – це б суперечило політиці нашого конкурсу. На КІНОСКРИПТ кожен сценарист може представляти хвилюючі його теми без обмежень.

КіноУкраїна: Які перспективи лежать перед сценаристами, що виграли на КІНОСКРИПТ? Чи підтримує фестиваль зв’язок із минулорічними переможцями, чи відслідковує, що надалі стається із нагородженими творами?

Оксана Оліник: КІНОСКРИПТ – найпотужніше місце для просування свого сценарію. З кожним переможцем ми заключаємо договір співпраці, допомагаємо у подальшому просуванні сценарію. Залучаємо партнерів та продюсерів – цього року, наприклад, співпрацювали із ЛаймЛайт, ПронтоФільм і Вавілон. До нас звертаються продакшени із проханням почитати сценарії. Анна Смолій, що минулоріч отримала спеціальну відзнаку від Стармедіа, вже відзняла фільм за своїм сценарієм «Сонечко» – маю надію, що фільм покажемо наступного року на КІНОСКРИПТ. А ще ми просуваємо не тільки сценарії, а й авторів. Марія Шульгіна, володар Гран-прі першого року, тепер працює сценаристом на Стармедії. Сценарій «Штангіст» Дмитра Сухолитського-Собчука, який отримав у нас нагороду, вже отримав держфінансування.

КіноУкраїна: Що б хотілося змінити у наступному році? Які ідеї розвитку фестивалю продумують організатори – і чи є фестивалі, на які рівняється КІНОСКРИПТ?

Оксана Олійник: Лондонський фестиваль – це єдиний масштабний сценарний фестиваль у світі.  Зазвичай існують окремі сценарні конкурси, куди ти відправляєш свою роботу, а тоді отримуєш нагороду. А от Лондонський фестиваль проходить тиждень, приїжджають люди, знайомляться, спілкуються. Нам з Олесею Новосад (співзасновник КІНОСКРИПТ) хочеться так само – аби були не тільки майстер-класи, але і сценарні лабораторії, панельні дискусії. Найголовніша мета КІНОСКРИПТ – створити майданчик для того, щоб зв’язати продюсерів і сценаристів. Але ми рухаємось поступово; наступна мета – розширити фестиваль до двох днів. Залучатимемо різних спеціалістів – як цього року, наприклад, коли у нас був майстер-клас із юристкою Юлією Іськовою, де ми говорили про захист авторського права. Дуже хочеться кожного року в рамках окремого заходу говорити про формат, адже досі в Україні аматорство стоїть на шляху прекрасних ідей. Ми хочемо сприяти освіті, доносити важливість не тільки творчості, але і праці. За кордоном сценаристи не просто пишуть сценарій – вони переписують його по вісім, десять разів, шліфують, доводять до ідеалу. Як тільки буде можливість, ми будемо запрошувати зарубіжних спеціалістів. Ми хочемо, щоб українські сценаристи вчилися оформлювати свої ідеї, ділилися досвідом, спілкувалися – і, звісно, щоб за їх сценаріями знімали кіно!

Share This