Ми ніколи не можемо знати, що на нас чекає за рогом… чи то пак, за поворотом. На одній із автобусних зупинок Ніжина провінційний таксист Юра випадково натрапляє на молоду дівчину Свєту. Коротенькі шортики Свєти змушують таксиста натиснути на гальма. Свєта та її мати спокушають Юру певною сумою грошей на поїздку у Припутні – забуте Богом і людьми село.

З опису стрічки неясно, про що йтиметься мова у фільмі та на що може чекати глядач. Після перегляду Припутніх враження відрізняються не набагато: стрічка – майже енциклопедичний приклад безконфліктної драматургії, за вийнятком кількох вельми надуманих моментів. Оманлива жанрова характеристика (комедія) відразу притягує до фільму невідповідну йому аудиторію. Здається, як у свій час, знімаючи Я шагаю по Москве, Георгій Данелія, аби виправдати перед комісією несмішність свого кіно, вигадав термін “лірична комедія” – так і режисер Припутніх Аркадій Непиталюк додав до своєї не-комедії приставку “житєйська”. Саме так – на сміх тут чекати не варто. Припутні не про це.

Але поза тим і життя у Припутніх мало. Мотивація та вчинки героїв плинуть екраном, не чіпаючи серця глядача. Вони можуть привернути увагу хіба що своєю дивакуватістю та зовнішнім виглядом. Костюмери цього проекту дійсно зробили свою роботу: персонажі виглядають як класичні представники сільскої місцевості, в цьому відчувається правдивість. Окрім цього їхньою характерною ознакою можна назвати хіба що зухвалу вульгарність.

Головна “фішка” картини – жива мова, характерна для тієї частини України, де відбуваються події – є основним двигуном сюжету, проте для того, аби тримати увагу півтори години, її виявляється замало. Якщо перші десять хвилин гострі слівця та нелітературщіна ще можуть звеселити, то чим далі, тим більше закріплюється враження, що усе це привнесено в стрічку заради хайпу – дивіться-но, нарешті з’явилося кіно, у якому персонажі говорять так, як у житті.

На жаль, Припутні не стали повнометражним продовженням дійсно житєйської комедії Непиталюка “Кров’янка”. У них немає тієї тонкої ситуативності, чіткого сюжету та визначеності мотивацій, а також такого необхідного українському кіно поєднання сміху та гіркої соціальної дійсності.

Трейлер фільму Припутні:

Кадри з фільму Припутні:

Share This