Заснована на реальних подіях шпигунська історія перенесе глядачів у часи Другої Світової війни та занурить у таємничий світ американської розвідки.

Сюжет картини закручується навколо історії Морріса «Мо» Берга – інтелектуала, поліглота, найдивнішої людини, що коли-небудь грала у бейсбол, і за сумісництвом американського шпигуна часів Другої Світової війни. Саме його Управління стратегічних служб обрало для стеження за Вернером Гейзенбергом, лідером німецької ядерної програми. І хоча ця операція була насправді всесвітніх масштабів, історія головного героя фільму є досить простою: він мусить зрозуміти, чи насправді Гейзенберг становить загрозу, і якщо так – убити його. Це питання інтуїції і людяності; а загроза всесвітньої катастрофи у разі помилки хоч і додає ситуації напруги, проте не є превалюючою. У центрі всього він – дивак Мо Берг.

Головну роль у стрічці виконав Пол Радд, відомий здебільшого за комедійним амплуа та марвелівським втіленням Людини-мурахи. Приємно спостерігати за розкриттям незвіданих до того часу потенціалів акторської майстерності; образ Берга, безумовно, вартий окремого рядка у фільмографії актора. Партнерують йому такі добре відомі обличчя як Марк Стронг, Сієнна Міллер та Том Вілкінсон.

Передусім фільм захоплює чудово створеною атмосферою сорокових років. Майстерно підібрані костюми, реквізит, інтер’єри дозволяють повністю розчинитися у напруженій, проте такій романтичній обстановці таємниць, шпигунства і світових заколотів. Майже цілком дія фільму відбувається вночі або у затемнених приміщеннях, де художники по світлу змогли показати себе у всій красі. Одна з небагатьох сцен, що розгортається вдень – бойова, за якістю не менш вражаюча за побутові, за що варто окремо подякувати режисерові Бену Луїну.

Проте питання по собі залишає сам головний герой. Він – найбільш загадкова постать фільму – так і не розкривається глядачеві до кінця. Які особисті таємниці він приховував? В чому полягала його драма? Чому він не міг адаптуватися у звичайному світі, чому з головою поринав у небезпечні завдання із ризиком для життя, чому тікав від стосунків? Всі ці інтриги закручуються від самого початку стрічки, але по закінченню відповіді так і не будуть надані. Як ставиться режисер до свого протагоніста? Все натякає на те, що Берга варто трактувати як героя, проте в такому випадку він – один з найдивніших героїв, яких бачив світ.

Шпигунська гра навряд стане класикою жанру, але кіномани, тим не менш, зможуть оцінити професіоналізм, з яким біографічний роман Ніколаса Давідоффа було адаптовано для екрану. Після перегляду закрадається думка, чи не звернутися таки до першоджерела – може, там будуть відповіді на питання, що залишилися нерозкритими у кіноверсії?..

Трейлер фільму Шпигунська гра:

Кадри з фільму Шпигунська гра:

Share This