Захоплююча подорож до Нью-Йорку, яскравий колорит Центральної Америки, бездоганні музичні номери та вражаючий сум, що пронизує стрічку від пісні до пісні, від танцю до танцю, від персонажу до персонажу – мюзикл «На висотах Нью-Йорка» запропонує дещо більше за одноразову вечірню розвагу.

Чи маєте ви суеніто? Іспанською це – маленька мрія, щось найзаповітніше, що ми зберігаємо у найглибших куточках серця і що допомагає нам триматися у найтемніші часи. Уснаві (Ентоні Рамос), хлопчина родом із Домініканської Республіки, свою суеніто має: повернутися одного дня додому та відновити кафе батька на узбережжі Карибського моря… Ванесса (Мелісса Баррера), дівчина, в яку він закоханий, також має суеніто: стати професійним дизайнером – проте тим часом вона працює звичайною манікюрницею у місцевому салоні… Має суеніто і старенька Авуела, бабуся, що виростила цілий квартал – вона б хотіла прожити інше, зовсім інше життя; проте відколи її мрії вже не дано здійснитися, вона бажає лише щастя для всіх своїх прийомних дітей, дітей, відірваних від рідного коріння, самотніх та безкінечно сумних на чужині…

Часто у стрічках-мюзаклах умовність реальності, в якій персонажі раптово починають співати та танцювати, викликає дискомфорт (принаймні, при перших хвилинах перегляду). Проте це не стосується фільму «На висотах Нью-Йорку». Заснований на однойменному бродвейському мюзиклі, він органічно поєднує в собі трагедійність загального наративу, карнавальну яскравість латиноамериканської культури та кінематографічну майстерність: динамічний, драйвовий, цей фільм запрошує глядача на танок і не відпускає з обіймів до останнього кадру.

І якщо починається все як чергова романтична пригода, то невдовзі через історії персонажів ми дізнаємося набагато більше: історію їх сімей, народів та культур. У піснях підлітків, молоді та старшого покоління, що живуть на Бруклін Гайтс, чутно ностальгійний сум та невимовне страждання мігрантів, які назавжди покинули домівку, та завжди несуть її в своєму серці.

Завдяки різноманітності персонажів ми дивимося на ситуацію із різних боків: проблеми дітей, школярів, студентів, робочих, пенсіонерів зливаються у загальному хорі, і кожен урочисто святкує прапор своєї держави, хоча вимушений залишатися все на тому ж місці: на висотах Нью-Йорку.

Фінал стрічки містить у собі твістер, проте цей такий жаданий і вистражданий хепі-енд чомусь не виглядає органічним. Здається, творці мюзиклу – і фільму – пішли на компроміс із глядачем, дозволивши йому трохи пожити цією маленькою «суеніто» про віднайдений дім. Але нестримний біль, що його транслювали персонажі протягом усієї стрічки, так просто не забути – післясмак справжньої соціальної трагедії мігрантів планетарного масштабу назавжди супроводжуватиме веселі фінальні акорди останнього музичного номеру.

Трейлер фільму “На висотах Нью-Йорку”:

Кадри з фільму “На висотах Нью-Йорку”: 

Share This