Фокстер і Макс – сімейне фентезі вітчизняного виробництва, історія про пригоди хлопчика та собаку-робота. Правда, незвичний жанр для українського кіно? Давайте разом розберемося, наскільки успішним вийшов амбіціозний задум.

Макс – хлопчик-невдаха, якого дражнять в школі і якого не помічають власні батьки. Він малює комікси і понад усе мріє про собаку – і однокласницю, у яку безнадійно закоханий. Але Макс настільки невпевнений в собі, що йому й годі мріяти про сповнення бажань. Все змінюється, коли до його рук випадково потрапляє новітня наукова розробка, завдяки якій у нього з’являється робо-пес Фокстер.

Найбільшими побоюваннями з приводу нового фільму були ті, що стосувалися графіки. Невже черговий Бобот? – задавалися ми питанням. Але, на подив, графічний пес та взагалі все, що стосується наукового дизайну, бентежить найменше, а місцями виглядає просто-таки чудово! Цей момент розвитку вітчизняної кінопродукції змушує пишатися. Фокстер вийшов дійсно милим собакою та вірним другом, причому як у робо-, так і у тваринній подобі. Саме його вдалий персонаж утруднює критику стрічки, адже в кого підніметься рука написати щось погане про симпатичне та вірне створіння?

Історія загалом вийшла також непоганою – за одним винятком, що зводить нанівець всі позитивні моменти. Все, що ми бачимо на екрані – безсоромна калька із американських фільмів. Побут, школа, сеттінг, персонажі, їх манера спілкування і їх розвиток у контексті історії – все це штампи, добре відомі нам із Голівуду; виникає питання – чому б всі ті самі події не помістити у знайомі нам обставини? Адже очевидно, що конкурувати із західним продуктом стрічці не вдасться, то чому б не додати «плюсиків у карму» хоча б за рахунок автентичності?

Далі по низхідній – акторська гра. Образи героїв продумані чудово, варто відмітити роботу художників по костюмах – фільм яскравий і стильний. Але актори… Особливо головні: Макс (Богдан Козій) і Соня (Віталія Турчин) – це повний провал. Не віриться, що серед 500 претендентів, що проходили кастинг, не знайшлося більш виразних та пластичних дітей.

І нарешті, найслабші аспекти фільму, що страшенно понизили загальну якість – операторська робота і монтаж. Дивні і невиправдані ракурси, мало руху, некомфортні склейки змушують «випадати» із історії та відволікатись від головного – емоцій, переживань за героїв.

Загалом стрічка вийшла кращою, ніж можна було очікувати, але гіршою, ніж могла б бути. Втім, її рівня достатньо, аби зацікавити юних глядачів; батьки будуть вражені набагато менше, але принаймні – не розчаровані.

Трейлер фільму Фокстер і Макс:

Кадри з фільму Фокстер і Макс:

Share This