Що з нами робить час? Яку роль відіграє він у нашому житті? Чи маємо ми витривалість, чи здатні чекати? Та й для чого це потрібно? А якби час можна було прискорити, чи пішло б це на користь людству? А тепер помістіть ці питання у жанр експериментального трилеру, і отримаєте стрічку «Час» – радше дивний фільм жахів із претензією на авторську філософічність.

Подружжя Гай (Гаель Гарсія Берналь) та Пріска (Вікі Кріпс) разом із дітьми їдуть на райський курорт, аби хоч на час забути про глибоку кризу, що настала в їхній сім’ї. Шлюб роз’їдають пухлина, зрада, вже прийняте рішення розлучитися, і ця остання спроба зробити вигляд, що вони щасливі закохані, заздалегідь здається марною – чоловікові і дружині не судилося прожити довго і щасливо і померти в один день. Чи це все ж таки можливо? Принаймні одне з цих бажань здійсниться на дивному усамітненому пляжі, куди Гая та Пріску разом із кількома іншими людьми привезуть власники готелю…

Трейлер стрічки виглядав досить багатообіцяюче: цікаві типажні персонажі, дивні метаморфози, камерна гнітюча атмосфера відірваного від цивілізації пляжу та моторошні трансформації, що почали траплятися із усіма гостями цього «раю». А от фільм одразу ж задає дещо іншу атмосферу. Дія розвивається неспішно, часами навіть відверто нудно: запропоновані обставини не є достатньо ангажуючими, аби глядач включився в дійство. Найбільше бентежать недолугі діалоги та незручні паузи – часом їх абсурдність змушує відчувати щось на кшталт іспанського стиду.

Ми продовжуємо дивитись, відчайдушно намагаючись зрозуміти правила, за якими діє світ, проте нас навантажують дедалі більшою кількістю нелогічностей; буває й так, що те, що мало бути страшним, викликає відвертий сміх, те, що моторошним – ніяковість. Досить неочікуваним стає й візуальне рішення: камера без упину епатує, показуючи нам реальність з дивних ракурсів та нетипових перспектив, які, втім, мають цю епатажність за самоціль, не зважаючи на її відповідність характеру фільму.

Що ж діється у цьому світі? Пригадуємо подібні сюжети, хоча б той же “Лост” – і дієвість, і філософія, і чудова акторська гра, і чітко встановлені правила гри, які, втім, збегірають інтригу… Тут же розгадка відкриється нам аж наприкінці, і одкровенням вона не стане. Уникаючи спойлерів, відзначемо тільки, що вона не приносить ані ясності, ані навіть розчарування: все банально та прісно, і жодним чином не виправдовує вседозволеності того, що відбувалося на екрані протягом півтори години.

Стрічка «Час» – дуже дивне, радше експериментальне творіння, що хоч завдяки зусиллям грамотного маркетингу й знайде свого глядача, проте втримати його не зможе. Загалом ця картина виявилася не більше ніж втратою часу.

Трейлер фільму “Час”:

Кадри з фільму “Час”:

Share This