22 жовтня в український прокат виходить друга частина популярного мультфільму “Монстри на канікулах”. КіноУкраїна побувала у студії дубляжу і поспілкувалася з акторами, чиї голоси дадуть персонажам “Монстрів” нове життя.

Над дубляжем першої частини анімації працювали Іван Дорн та Антін Мухарський, для Іво Бобула нинішній запис став дебютом у цій сфері. Артист озвучив Привида Опери, який співає для гостей готелю “Трансільванія” на грандіозній вечірці на честь 5-річчя онука Дракули, Денніса. “Персонаж дуже цікавий і треба було увійти в роль, стати ним, зрозуміти, як він ходить, як говорить, як співає, – розповідає Бобул. –  Привид є привид, він хоче довести щось своє. Він поважний та вважає себе головним, впевнений, що без нього нічого не відбудеться. Я приміряв костюмчик і він відразу підійшов. Напевно, є щось спільне”.

28-річний Джонатан, якого дублює Іван Дорн, – єдиний представник людей, що за останні 200 років не тільки потрапив до готелю “Трансільванія”, а й одружився, став батьком та отримав там роботу.  Все, що він хоче, це лишитися в готелі, але дружина обдумує варіант виховання сина у людському світі. Він та Мевіс вирушають до Каліфорнії, батьківщини Джоні.

Перевертень Вейн знову говорить голосом Антіна Мухарського. “Мій собака породи фокстер’єр дуже схожий на Вейна, – зізнається актор. – У фільмі є сцена коли Вейн їде в авто поруч з Драком і прискорено дихає, на що той каже: “Відвернися, від тебе тхне псиною”. Це буквально сцена з мого життя. Кожного ранку мій пес приходить до мене в ліжко, проситься гуляти і починає дихати прямо над вухом, а я його відштовхую. Всі наші 12 років спільного проживання він постійно за чимось ганяється і зариває в землю все, що тільки може знайти, точнісінько як Вейн. Ми з моїм собакою теж схожі, такий само холеричний темперамент. Отже, в мене виникло багато паралелей під час дубляжу”.

Актори дубляжу поділилися й досвідом щодо самого процесу: запис проводиться вдень, з 12-ї до 14-ї години у невеличкій кімнаті з мікрофоном і стійкою-пюпітром для сценарію, де позначені усі репліки, які треба записати.

Жодних попередніх читок або репетицій не проводиться; актор читає репліку, дивиться на дію на екрані і починає дублювати.

Часом на одну репліку іде по кілька дублів – доки виконавець не “відчує” свого персонажа; особливо часто таке буває із музичними уривками, адже там важливо відтворити не тільки правильну вимову і тембр голосу, але й перебіг мелодії. Саме так  по кілька дублів часом йшло на озвучування Привида Опери, якого втілював дебютант дубляжу Іво Бобул. А от дивні булькаючі звуки Вейна у Антіна Мухарського виходили з першого запису!

Чи володієте ви іноземними мовами і якщо так, то чи волієте дивитися фільми в оригіналі, чи з україномовним дубляжем?

Іво Бобул (загинаючи пальці): Українська, російська, румунська, молдавська, польська, югославська, трохи англійська, італійська, іспанська: якими мовами співаю, на тих і розмовляю!

Антін Мухарський: Коли доля закидає тебе кудись у Каліфорнію, і ти там проводиш місяць, і ходиш в кіно – хочеш-не хочеш, а починаєш розуміти мову. Принаймні 40-50% розумієш. В Києві до такого не доходить. Я розумію англійську, можу нею спілкуватися, але фільми дивлюся переважно в українському перекладі.

Якість нашого, українського дубляжу, а також акторські та редакторські кадри, зараз на порядок вищі, ніж у росіян.

Останнім часом спостерігаємо тенденцію зміни української мови – відхід від русизмів, спольщення, активне використання суржику. Чи помічаєте ви ці тенденції у якості акторів дубляжу і як, на вашу думку, це впливає на мову – збіднює чи збагачує?

Іво Бобул: Різнорідність – невід’ємний елемент української мови.  Десь на неї впливала польська, десь – румунська, десь – австрійська… Це сленг. Насправді, молодь іноді “каверкає” свою мову – в піснях, в розмовах використовують якісь незрозумілі слова. Треба розуміти, що є такі слова, які в мові можуть бути, але в пісні чи кіно – ні, бо вони відштовхують від себе глядача. Тому при перекладі треба бути дуже обережним, зберігати літературну українську мову.

Антін Мухарський: А от я не люблю стерильну мову. Мова має бути живою, а такою вона може бути, тільки якщо належить до певного регіону, або й до особистості – наявні певні лінгвізми, інша вимова… Якщо це підкреслює і опукліше змальовує образ людини, проявляє її характер, і якщо редактори це грамотно використовують, то отримую від того насолоду.

Іво Бобул: А я все одно за українську чисту, канонічну мову. Літературна українська дуже гарна!  Співоча! От хіба в Італії вставляють у пісню усілякі… *співає та кривляється*. Там такого не роблять. Я своїм студентам категорично забороняю оці молодіжні сленги.

Як змінилися акценти при перекладі на українську мову?

Іво Бобул: Мені здається, що українською вийшло натуральніше. 

Антін Мухарський: В процесі роботи над озвучкою відсотків 30 фраз ми змінили. Бо коли ти починаєш дублювати, то треба потрапляти в артикуляцію. Це живий процес: щось скорочуєш, щось додаєш. Ще слухаєш у навушниках, які нюанси робить американський актор. І робиш свої. 

Яких персонажів відомих мультфільмів вам хотілося би озвучити?

Іво Бобул: Усі вони вже чудово озвучені. І ми тільки повторюємо: “Ты это, если что, заходи!”

Антін Мухарський: Слава Богу, що практично всі, хто дублював улюблених персонажів, іще живі. Наприклад, творці “Пригод капітана Врунгеля”: Давид Черкаський, Євген Папєрний, Сергій Челяєв… І це справжня магія, коли ти їх у житті зустрічаєш і просиш поговорити тим голосом, який пам’ятаєш ще з дитинства. 

Share This