Міжнародний кінофестиваль “Молодість” урочисто відкрив уже традиційну секцію “Молодість – дітям” німецькою стрічкою Корона Аркуса. КіноУкраїна поспілкувалася із режисеркою фантастичної історії Францискою Польманн.

Німкеня Польманн – дебютант у сфері кінематографу: Корона Аркуса стала її першим фільмом. Франциска вклала у фільм всю себе: вона виступила сценаристом, режисером, композитором і продюсером. Створюючи сценарій, не надто замислювалась над тим, що це кіно для дітей: просто творила світ, героїв та історію, і насправді не знала, що все вийде настільки професійно. Та коли роботу було завершено, виявилось, що фільм Франциски не тільки цікавий у художньому сенсі, але і цілком комерційний. Проте фестивальної долі було не уникнути.

На думку Польманн, сприйняття фільму залежить від аудиторії: в національному конкурсі Корона Аркуса була вміщена у дорослу секцію, а от в Україні стала фільмом-відкриттям секції для дітей та юнаків. Усе це тільки відкриває додаткові грані кіноісторії та глядачів, для яких вона зроблена.

“Я приїхала до Києва тільки день тому, але вже знаю, що тут у людей уже в дуже молодому віці є бажання робити щось, щось змінювати. Вони мають свою власну думку! А коли я бачу дітей цього віку в Німеччині … вони не мають жодної пристрасті. Це як “У нас є все, для чого нам потрібно боротися?”

Сама Франциска у дитинстві мріяла стати письменницею. Змалку вона писала історії, і так само рано почала створювати свої перші пісні. Найбільш за все її захоплювали мультфільми Волта Діснея та музичні фільми. Улюбленим персонажем Франциски була Пеппі Довгопанчоха – дівчинка, яка могла робити все, що їй тільки заманеться. А найбільш лякали майбутню режисерку персонажі із “подвійним дном” – ті, про яких глядач спочатку думає: “Він хороший!”, а згодом дізнається, що зовсім навпаки.

“Такі персонажі мають маніпулятивну сутність, і мені було страшно через них, тому що це означало, що і люди не завжди є тим, чим вони хочуть здаватися”, – каже німецька мисткиня. 

Персонажів Корони Аркуса – і злих, і добрих – Франциска створювала протягом декількох років. Вона працювала у театрі, для якого написала різдвяну п’єсу із піснями, що врешті увійшли до фільму. Процес роботи і переробки сценарію тривав і на репетиціях перед зйомками: актори шукали ситуації і репліки, з якими б почувалися максимально природно.

На відміну від багатьох режисерів, Польманн зовсім не була налякана роботою з дітьми. На її думку, з такими акторами працювати набагато легше: порівняно з вибагливими дорослими акторами вони рідко вередують, не відволікаються і цілком поглинуті процесом, адже кіно для них – цілковита магія, і вони намагаються зробити усе, від них залежне, аби казка склалася.

“Найцікавіше у роботі з дітьми – те, що вони завжди є справжніми. Я можу сказати: “Постав цю склянку на стіл”, і молодий актор просто ставить склянку, так, як він робить це в реальному житті. Дорослі актори завжди запитують про деталі: “Що мій персонаж думає про це”, “Яке я маю надзавдання” тощо…”

Франциска уже працює над своїм наступним проектом і має на думці спробувати себе у якості режисера серіалу, адже ця форма стає усе більш популярною серед глядачів. Як справжня письменниця, вона хоче розвивати своїх персонажів, а у кіно на це часом просто не вистачає хронометражу. Польманн переконана у важливості кінематографу для дітей, а радше сімейного кінематографу: у на перший погляд дитячих історіях часто закладені меседжі і для батьків. І тут режисерку надихають роботи Тіма Бертона, які порушують досить страшні і незручні теми для дорослих, проте стиль мають цілком прийнятний і для дітей.

“Казки заохочують нас мріяти про найзаповітніше. Вони кажуть глядачам: ви можете досягти всього, якщо збережете свою мрію!”

На питання, кого з казкових персонажів вона хотіла би мати за кращого друга у реальному житті, Франциска після довгих та серйозних роздумів відповіла: “Маленького Принца!”

Трейлер фільму Корона Аркуса:

Share This