Пристрасть, любов, стосунки, розчарування, вбивство та одна дуже дивна дівчинка – стрічка Леоса Каракса епатує аудиторію та змушує шукати приховані сенси.

“Аннетт” – дебютний кіномюзикл французького режисера, гучне відкриття цьогорічного Канського кінофестивалю, фільм-протиріччя. Одні глядачі були сповнені захоплення після перегляду, інші – засинали, не додивившись й половини стрічки. Вибагливий жанр мюзиклу, звісно, передбачає неоднозначну реакцію публіки; проте чи дійсно за оригінальною формою приховується щось глибше?

Протягом двох з половиною годин ми спостерігаємо за розвитком стосунків провокаційного коміка Генрі МакГенрі (Адам Драйвер) та оперної співачки Енн Дефрансну (Маріон Котіяр). Власне, нічого особливого не відбувається – вся увага сконцентрована на їхніх особах, що співають про почуття – з відчутною перевагою пріоритетності персонажа Драйвера. Треба бути справжнім фаном цих акторів, аби без нудьги спостерігати за цим видовищем.

Втім, технічна майстерність, з якою знято стрічка, здатна певний час тримати увагу. А трохи згодом у гру вступить крихітка Аннетт – донька головних героїв, яку виконує досить кріпова маріонетка. Вельми невибагливий сюжет, як його не переповідай, не стає прозорішим; водночас з тим, сумнівність підтекстів та метафор не дає можливості повністю пережити емоційний та філософський аспект подій.

«Аннетт» є цілковитим бенефісом Адама Драйвера, що сповна демонструє нам свій талант втілювати егоїстичних, холодних, навіть огидних персонажів (які, втім, чомусь залишаються привабливими). Єдиний, хто не губиться на його тлі – та навіть яскраво, хоч і коротко палає – це Саймон Хелберг у ролі диригента. Знаний широкому загалу передусім за роллю кумедного інженера-збочинця Воловіца з серіалу «Теорія великого вибуху», у цьому мюзиклі Хелберг постає цілковито незалежним від нав’язаного амплуа, і сцени з ним дійсно проймають до мурашок.

Незважаючи на опоетизованість, жіночі персонажі (тобто Енн та власне Аннетт) губляться на тлі конфлікту, що розгортається між чоловіками. У пам’яті зрештою відкладаються тільки останні – проте не цілісний образ фільму, що залишається вартий епітету «дивний» (і радше не у позитивному сенсі).

Трейлер фільму “Аннет”:

 

 

Share This