Драма іспано-американського виробництва розгорне на екрані трагічну розповідь про геноцид вірменського народу через низку вражаючих людяних історій.

Геноцид вірменського народу – другий за рівнем дослідженості після Голокосту, проте не так відомий широкому загалові. Сталося так, по-перше, через те, що Турція та деякі з її союзників досі відмовляються визнати факт геноциду; по-друге, на відміну від того ж Голокосту, історія вірмен не була настільки широко відображена у кіно. Однією з найгучніших спроб досі вважався фільм Арарат режисера Атома Егояна. Відмовившись від участі у конкурсній програмі Каннського кінофестивалю, Егоян намагався уникнути спекуляцій (Золоту Гілку у тому ж році забрав Піаніст – історія про варшавське гетто). Сам режисер стрічки тоді зазначив: “Я переконаний, що реконструювати історію на екрані неможливо. Якби я зняв традиційну історичну картину з великими постановочними сценами, у цьому була би фальш. Ніхто не може зараз знати, як все відбувалося насправді. Я прагнув зазначити, що геноцид в принципі був”.

Можливо, саме така позиція вірменських режисерів, які занадто гостро відчували біль і відповідальність перед обличчям трагедії власного народу, стояла на заваді створення стрічки, яка могла б стати лідером широкого прокату і, таким чином, донести до всього світу факт страшних подій минулого. І, як часто буває, погляд нібито сторонньої трагедії людини виявився необхідним інгредієнтом для створення такої стрічки – цією людиною став Террі Джордж.

Для ірландського режисера це не перше звернення до історичної тематики і викриття дискримінації та ксенофобії. Одна з найкращих його стрічок – Готель Руанда – розповідає про жорстоку міжплемінну різанину, що винищила більше мільйона руандійців наприкінці ХХ-о сторіччя. А тепер у фільмі Обітниця разом зі співсценаристом Робін Суїкорд вражаюче реалістично йому вдалося показати обидва боки вірменської трагедії: епічний та індивідуальний.

У центрі історії опиниться персонаж Мікаель Богосян, студент-медик, що приїздить на навчання до Константинополя. Вдома його чекають наречена, батьки та мрія збудувати у рідній місцині лікарню. У столиці ж навколо нього закручується бурхливе, п’янке життя молоді – різноманітне, багатонаціональне: тут і турки, і німці, і американці. Проте погляд хлопця прикуто до однієї людини: вірменки, витонченої красуні Ани. Вона ж нерозривно зв’язана з американським журналістом Крісом Майєрсом, і коли напруга у любовному трикутнику досягає максимального рівня, загрожуючи перетворити сюжет на банальне любовне “мило”, у гру вступає історія. Депортація, знущання та винищення вірмен по всій країні безпосередньо чіпляють долі Мікаеля та Ани, а разом з ними і Кріса, який безстрашно розслідує та фіксує протиправні дії турецького уряду, наражаючи себе на смертельну небезпеку заради того, аби світ дізнався правду.

Ролі двох основних героїв з вірменського боку виконали американець гватемальсько-кубинського походження Оскар Айзек та канадійка Шарлотта ле Бон. Перед ними (втім, перед усіма персонажами стрічки) стояло непросте і цікаве акторське завдання. Жоден з персонажів не був виключно хорошим або поганим; більше того, жоден з них не пройшов через один-єдиний класичний драматургічний “перевертень”, коли герой усвідомлює щось та змінюється. В Обітниці дійові особи змінювалися безліч разів, як це і буває у реальному житті. В одних обставинах вчиняли благородно, в інших – безвідповідально; часом діяли через страх, а часом – через усвідомлений намір. Проте якщо говорити про гідність, неможливо не виділити особливо персонажа американського журналіста. Ця роль дісталася Крістіану Бейлу, який допоміг зробити її ледь не центральною, та часом своєю харизмою перекривав все ж таки головного героя Айзека.

Та чим захопитися у стрічці знайдуть не тільки прихильники акторів, але і поціновувачі масштабних сцен бійок, стрілянини та екшену. З вражаючою реалістичністю через об’єктив оператора Хав’єра Аггіресароби ми бачимо погроми вірменських кварталів у Константинополі, тяжку працю у концтаборах у горах, гонитви через ліси та ріки, криваві перестрілки, прицільний вогонь, вибухи і морські втечі. Та жодна зі сцен не спрямована виключно на видовищність: глядачу не дають забути, що усе це – про людей і заради людей.

Творці Обіцянки виконали чудову роботу, створивши яскраву та відверту стрічку про трагедію вірмен. Ті, хто ще не знали про ці події, або знали недостатньо, отримають стільки інформації, аби зацікавитись подальшими дослідженнями самостійно. Ті ж, хто добре обізнаний в історичному аспекті, зможуть насолодитися комплексною драматургією, чудовою акторською грою та майстерною режисурою.

Трейлер фільму Обітниця:

Кадри з фільму Обітниця:

Share This