Знятий за підтримки Держкіно України фільм метра польского кінематографа Кшиштофа Зануссі вражає своєю неглибокою трактовою теми контракту із дияволом.

Дія стрічки розгортається на початку ХХ сторіччя спочатку в Російській, а тоді в Австро-Угорській імперіях. Воєнний лікар (Яцек Понедзялек) проводить нелюдські досліди на солдатах, повіях, душевнохворих і навіть на власному помічникові (Остап Вакулюк). Його мета – дізнатися усі можливості певної субстанції – ефіру –  яка наділяє людей нечуваними досі властивостями. У своєму бажанні тотальної влади над піддослідними (а згодом, й усіма іншими людьми), лікар цілковито забуває про етичні норми, переходячи на сторону Диявола.

От тільки проблема: чи був колись цей персонаж на стороні Бога? Чи знав світло? Чи мав його у своїй душі? Починається фільм із сцени ґвалту і вбивства, через яке доктор не відчуває жодних докорів сумління. Від самого початку він стверджує, що не вірить у Бога, і тим самим позбавляє історію конфлікту. Адже Дияволу не потрібно спокушати того, хто вже знаходиться у його тенетах…

Більш неприємного і одночасно невиразного головного героя годі й шукати. З ним усе ясно: був мерзотником, мерзотником і помер, не відчувши, де і як саме вчинив помилку, не замислившись над шляхом до каяття. Образ спокусника-диявола взагалі не відіграє у стрічці значущої ролі, більше того – виражений найстандартнішими засобами, наче списаний із заздалегідь відомої кальки. В Ефірі все механічне, бездушне, наповнене атрибутами без внутрішньої підтримки істинним сенсом.

Стиль зйомки більше нагадує теленовелу. Видається, що Ефір з більшим успіхом буде сприйнятий на телебаченні, аніж у кіно. Ненасичена, сіра картинка не дозволяє казати про якийсь особливий візуальний стиль картини.

Дійсно вдалим аспектом фільму з впевненістю можна назвати запропоновані обставини. Цікавий побут воєнного лікаря, його прилади, костюми героїв, манери публічного будинку, процедури у будинку для психічно хворих – на це цікаво дивитися, розглядати у деталях. Все це середовище прекрасно налаштовує на сприйняття незвичної, містичної історії… Просто у раціоналіста Зануссі містики ні на гріш…

Таку стрічку сміливо можуть дивитися ті, хто ніколи не читав Фауста, Майстра та Маргариту, твори Гофмана або Достоєвського та іншу літературу, пов’язану із делікатними питаннями потойбічних сил. Але, безумовно, прихильникам творчості польського режисера цікаво буде подивитися його нову роботу і подискутувати з ним про вічне – на тому рівні, на якому панові Зануссі це здається потрібним – і можливим.

Трейлер фільму Ефір:

Кадри з фільму Ефір:

Share This