Чергова постапокаліптична картина про вимирання і відродження людства Дитя робота – вельми камерна, повільна і далеко не видовищна картина. Очікування передбачали глибокий філософський зміст, закладений у сюжеті, проте стрічка виявилася провальною і в цьому сенсі.

У стерильному бункері робот Мати запускає експеримент по відродженню людства. З безлічі ембріонів вона обирає один, аби дати життя дівчинці і відновити цивілізацію. Дівчинка росте, не обмежена ні в чому, окрім одного: вона ніколи не виходила за межі бункера, знаючи, що рівень загрози там занадто великий. Але одного дня у двері постукає жінка – і тоді у доньки робота з’являться питання…

Сюжет фільму розвивається невимовно повільно і майже без музичного супроводу. У кадрі бачимо виключно симпатичну доньку (Клара Ругаард) і ії спілкування із роботом. Образ робота-матері не був розроблений занадто ретельно – нічого особливо у ньому немає, вона не запам’ятовується. Загалом інтер’єр бункеру, костюми, деталі є дуже стерильними, навіть нейтральними. Вони більше нагадують порожні декорації, які забули наповнити життям.

Після довгої посвяти у запропоновані обставини нарешті починається дія (чи щось подібне до неї). До бункеру приходить Жінка (Гіларі Суонк). Виходить, людство не вимерло? Виходить, за межами бункеру можна жити? Виходить, Мати брехала і проводить на Доньці жорстокий експеримент? Здавалося б, це логічні питання. Проте замість того, аби негайно поговорити про це, Донька пропонує Жінці подивитися відео вечірнього шоу із Вупі Голдберг. Одна ця сцена може характеризувати загальний рівень картини.

Вищезгадані якості – повільність, камерність, відсутність музики та спецефектів – у фільмі жанру наукової фантастики могли б наштовхнути на думку, що картина є арт-хаузною, філософською. Але де там! Цікаве питання, на кого (чи на що) була б схожа людина, вирощена роботом, безжально «зливається» сценаристом Майклом Ллойдом Гріном. Фільм розрахований на західного глядача, і дівчинка є типовим представником західної культури. Замість унікальної свідомості і моральних перверзій ми бачимо, що вона днями дивиться щось на кшталт Ютубу і радо чекає на подарунки на День Народження. Глибше цього проблема не розкриється.

У зв’язку з цим неможливо не пригадати повість братів Стругацьких Малюк, де за сюжетом земляни-дослідники знаходять на планеті хлопчика, що був вирощений позаземним інтелектом. Момент першої зустрічі із людьми, відсутність стандартних емоційних реакцій, надздібності і неможливість інтегруватися у суспільство на сто відсотків – це тільки кілька з питань, що піднімаються в історії. Атмосфера таємниці, часом – страху, і врешті-решт – нестандартні відповіді на питання залишають читача задоволеним і дозволяють і самому пограти в інтелектуальну гру, уявляючи себе на місці персонажів. А от з Дитям робота такого не виходить: замість інтелектуальної гри під час перегляду доводиться боротися зі сном, а після його завершення – лишень чекати на наступний фільм науково-фантастичного жанру, що, можливо, вийде більш вдалим.

Трейлер фільму Дитя робота:

Кадри з фільму Дитя робота:

 

Share This