У рамках Одеського кінофестивалю КіноУкраїна поспілкувалася із Шарлем Тессоном – професором університету Сорбонна в Парижі, арт-директором паралельної секції Тиждень критики Каннського кінофестивалю, автором багатьох публікацій про діячів кіно, серед яких – книги про Акіру Куросаву та Луїса Бунюеля. Шарль розповів про важливість кінокритики, принципи відбору фільмів у Каннах, а також поділився думкою, чому важливо вміти поєднувати теорію і практику.

  • У каталозі вашу фотографію супроводжує досить вражаючий опис вашої діяльності: ви і редактор, і кінокритик, і директор паралельної секції в Каннах, і викладач. Як вдається поєднувати усі ці ролі, і чи не заважають вони одна іншій?

Шарль Тессон: Так, я дійсно виконую всі ці ролі. Ці речі доповнюють одна одну, адже всі вони пов’язані із передачею знань. Як викладач, я передаю знання іншим; як кінокритик, я маю свій смак і теж передаю його за допомогою своїх статей; як директор секції, я обираю фільми і передаю їх аудиторії – а це десять фільмів із тисячі, і саме ми пропонуємо їх публіці.

  • Що саме ви викладаєте?

Шарль Тессон: Я викладаю естетику кіно і історію кіно. Що стосується естетики, тут здебільшого йдеться про аналіз фільму, а що стосується історії – я віддаю перевагу методу, коли я показую студентам кіно, яке знають менше. Зазвичай ми зорієнтовані на європейське та американське кіно, трохи гірше знаємо азіатське, японське. Але існує ще безліч фільмів, про які ми не знаємо нічого, і для мене запал цієї роботи полягає в тому, щоб показувати студентам саме такі фільми. Мені страшенно подобається спостерігати за їх реакцією!

  • Чи існує у студентів загроза «перевчитися», і чи не заважає перенасиченість знаннями режисурі у реальному світі?

Шарль Тессон: Це величезна помилка – відділяти теорію від практики та технічних навичок. Але слово «теорія» не подобається мені, я б радше вживав термін «кінематографічна культура». Це дуже важливо для сценаристів та режисерів – вчитися дивитися фільми. Коли студент бачить сцену у барі чи ресторані – це потрібно не для того, щоб потім її зімітувати, а для того, щоб проаналізувати, чому було вибрано ті чи інші засоби кіно. Звісно, знання про естетику кіно не є фундаментальними, але важливо вміти будувати зв’язок між цими двома аспектами – технічними навичками та культурою. Я був свідком багатьох випадків, коли мої студенти відкривали для себе кіно інших режисерів, і цей момент – коли вони розуміли, як в тому світі все функціонує – він позитивно відбивався на їх власній роботі.

  • Яку роль у кінематографічному середовищі відіграють теоретики – кінокритики?

Шарль Тессон: Кінокритики працюють в різних режимах. Деякі просто описують своє ставлення до фільмів – чому їм це сподобалося або ні, не даючи причини. На мою ж думку, дуже важливо аналізувати і пояснювати читачеві свою точку зору, і говорити не просто про конкретний фільм, а загалом про кіно. Адже саме кінокритики формують історію – тут і тепер.  Наведу приклад, який першим спадає на думку у зв’язку з Україною. Такий фільм, як Плем’я, не існував би без критиків. Про нього просто б не дізналися. Критика надзвичайно важлива в тому плані, що вона відкриває нові імена. Навіть творчість Брессона не стала би визначним моментом в історії кіно, якби на той момент кінокритики не звернули не неї увагу. Інший аспект, в якому кінокритики відіграють важливу роль – вони формують смаки. Без них у кінематографі сталася б катастрофа. Це було б навіть гірше за ситуацію, коли кінокритика дає лише погані відгуки.

  • Коли люди обирають парфуми, час від часу їм пропонують понюхати стрічку з ароматом кави, щоб поновити свіжість сприйняття. Загроза втрати цієї свіжості існує і для кінокритиків…

Шарль Тессон: Це вдале порівняння, і це дуже складна робота. Думаю, що одна з важливих речей – залишатися оптимістом. Не розповідати, що «раніше було краще» – якщо ви так думаєте, напевно, професія кінокритика не для вас. Інший важливий аспект – потрібно бути допитливим. Потрібно цікавитися. Коли я тільки починав працювати кінокритиком, я не задовольнявся тим, що ходив на масштабні прем’єри фільмів, що виходили у загальний прокат. Важливо їздити на фестивалі і взагалі – подорожувати. Я був в Конго, в Мексиці, в Китаї. Щоб оцінити кіно, треба зрозуміти, звідки воно походить, чому ця проблема актуальна, чому режисер вирішив знімати про це фільм. І тут є небезпека – я б порівняв її з касетними програвачами, які з часом стираються – вони втрачають свою чутливість. Коли ти дивишся 15-20 фільмів на день, або 30 фільмів за вихідні, ти також опиняєшся перед цією загрозою. Іноді я порівнюю нашу роботу з шукачами золота. Я можу подивитися десять поганих фільмів, а потім раптом – один неймовірно чудовий фільм. Можливо, тут потрібно більше довіряти своїм емоціям – але не сліпо йти за ними, а намагатися їх раціоналізувати, розглядати в контексті естетичному, політичному, актуальному. Ці мої переконання відрізняються від тих, які були в мене на початку кар’єри – тоді я просто марив філософськими концепціями…

  • Розкажіть трохи більше про Тиждень критики у Каннах. Які фільми ви шукаєте і як відбувається процес відбору?

Шарль Тессон:Тиждень критики – це паралельна секція Каннського фестивалю, вона була заснована в 1962 році. Її місія полягає в тому, аби відкривати кіно, якого ми ще не знаємо. Ми не відбираємо фільми, які відтворюють наявні моделі. Ми приймаємо лише перший або другий фільм режисера, отже, це молоде кіно. Наша наступна місія полягає в тому, що ми показуємо світові прем’єри. Вживаючи слово «світові», я також маю на увазі, що ми хочемо показати певні загальносвітові тенденції: наприклад, величезну світову нерівність, або наскільки по-різному відбувається кіновиробництво у різних країнах. Є країни, які щороку продукують 60 фільмів, інші ж – 15, ще інші – 5. Обираючи фільми, ми пам’ятаємо про це, і намагаємося якомога більше відкривати. Навіть якщо стрічка неідеальна, важливим для нас буде те, що автор мав всередині дуже сильне бажання займатися кіно.