У широкий прокат виходить нова стрічка українського виробництва. Прем’єра картини відбудеться 18 травня – у День пам’яті депортації кримських татар.

Глядач Чужої молитви перенесеться у роки Другої світової війни, у Крим. Там він стане свідком історії, заснованої на реальних подіях. Молода дівчина, вихователька у дитячому будинку, попри усі загрози та труднощі протистоїть наказу нацистів та врятовує життя єврейським дітям. Через багато років один із вдячних врятованих вносить ім’я героїні до списку Праведників світу.

Цей заштампований хід – «через багато років» – відразу ставить Чужу молитву у ряд подібних фільмів. Пригадується недавня прем’єра стрічки Щоденник Роуз, що структурно схожа на український твір і викликає ті ж самі емоції. Для чого була введена лінія із старим, що нібито оповідає історію? Адже розвиток сюжету є достатньо сильним, аби самостійно виправдати існування фільму і його сприйняття глядачем. Але як би там не було, режисер Ахтем Сеітаблаєв зробив вибір на користь «сюжетних милиць».

Набагато більш органічним виглядає розвиток основного сюжету. У центрі уваги – татарка Софіє у виконанні Лілії Яценко. Для актриси ця роль стала першою у великому кіно, і вона виглядає насправді підходящою для неї. Доказом цього служить і нинішня професія Лілії: тепер вона працює із дітьми. Партнерувала акторці інтернаціональна команда; зокрема, провідні ролі німців грали німці та австрієць.

Ритміка фільму викликає питання. На початку розвиток подій іде неспішно, дещо затягнуто – натомість ближче до фіналу нагромадження сильних моментів та музичного супроводу робить стрічку ледь не кліповою. Перевага ліричних моментів над драматичними яскраво окреслює обрану глядацьку аудиторію: фільм передусім вийшов жіночим.

За словами самого режисера, він не ставив собі за завдання досліджувати епоху, перш за все намагаючись викликати емоцію. І якщо цей бік картини вийшов доволі прозорим, то певні історичні недоліки, а разом з ними ляпи та неопрацьованість персонажів відволікають від повного занурення у емоційний бік картини. Зокрема, різний колір очей у головного героя у дитинстві та старості може стати прикладом такого прикрого ляпу: на це неможливо не звернути увагу, адже виразні очі обох акторів відіграють не останню роль у створенні образів їх персонажів.  Неохайно вдягнута форма на нацисті – персонажі актора Себастьяна Антона – викликає закономірні питання про славетну дисципліну і педантичність німців. Найнезрозумілішім став ключовий німець у виконанні Андріана Цвікера. Протиріччя у його характері вражають: здатний без особливих роздумів застрелити дитину, він не наважується заволодіти жаданою беззахисною жінкою.

У коментарях актор Себастьян Антон нескромно порівняв Чужу молитву із Списком Шиндлера, що, безумовно, є перебільшенням. Структурно та кіноестетично Чужа молитва виглядає більш телевізійно, аніж «кіношно», і, нажаль, помітно програє у напрузі і глибині присвяченому геноциду вірмен фільму Обітниця, що нещодавно вийшов на екрани в Україні.

Трейлер фільму Чужа молитва:

Кадри з фільму Чужа молитва:

Share This