Історія однієї ночі із життя патрульних поліцейських у Парижі видається неабияк актуальною на тлі страшних подій, що розгортаються у Європі в зв’язку із кризою мігрантів.

Віржині, Ерік та Арістід – напарники по роботі, яким дали завдання відвезти до аеропорту політичного біженця. Шляхом до літака поліцейські дізнаються, що на батьківщині чоловікові загрожує смерть. Перейнявшись такою долею, вони всерйоз замисляться над можливістю відпустити його.

Легка, не надто професійна відсилка на принцип Расьомону розкладає перед нами історію, поділену на блоки. Основна лінія – поїздка до аеропорту – переривається флешбеками до особистих історій трьох поліцейських, намагаючись виправдати їх дивні вчинки. І хоча всюди на постерах зображені передусім Віржині Ефіра і Омар Сі, єдиною справді сильною лінією є лінія персонажа Грегорі Гадебуа. Якби ж то перебіг подій було сфокусовано на стосунках між ним і біженцем, здається, історія набула б дійсно глибинного сенсу.

Незважаючи на спробу режисерки Анн Фонтен побудувати розповідь за логічною структурою, стрічці бракує цілісності і головного елементу, що скріпив би розрізнені історії у єдине ціле. Таким елементом могли б стати різні прийоми: заглибленість в особисті історії персонажів, більш гострий фокус на аспекті політичного біженства, врешті-решт, напружений соціальний фон у Євросоюзі і зокрема у Франції. Проте все це зачіпається тільки по верхах, і забагато речей залишається на дофантазування глядача. Кліше за кліше, банальність за банальністю, довгі мовчазні кадри з задумливими обличчями і уривки відомостей із життя персонажів не дають нам достатньо приводів для того, аби співчувати, переживати, переосмислювати.

Особливої актуальності фільм набуває з точки зору останніх трагічних подій у Європі, а саме вбивств, скоєних ісламістами. Питання ефективності правоохоронних органів, доцільності політики у питаннях мігрантів, моральна сторона питання, необхідність залишатися толерантними, проте тверезо дивитися на темні боки проблеми – ті питання, які необхідно терміново вирішувати європейській спільноті. І цьому сенсі – скоріше, несвідомо – стрічка може послужити непоганим стартом для дискусії.

Нажаль, Нічний патруль не зміг виділитися з низки безлічі подібних фільмів. Проте він нагадав про чудову стрічку болгарського режисера Стефана Командарєва Rounds – тому, хто хоче дійсно гостросоціальної драми із трагікомічним присмаком, радимо подивитися саме її.

Трейлер фільму Нічний патруль:

Кадри з фільму Нічний патруль: 

Share This